На вовка промовка, а москаль кобилу вкрав (українське народне прислів"я)
Прасціцє.
Ми знов до вас із "русофобією", вимушено, ми ніхатєлі, нас змусили, і теде, і тепе.
Тільки учора відвідали Піцца Ветерано і я, дочка офіцера, казала чоловікові: наскільки ж запорєбріковим "воякам" треба було втратити воїнську честь і людську гідність (або навпаки?), навіть порівняно із армією срср. "Звитяги" перелічувати не буду: хто знає напам"ять, а кому все - "золотой до///дь". Виправте мене, але за історію людства армія жодної країни настільки не ганьбилась.
А сьогодні на берег інфоморя винесло оцю милоту у контексті озвученої вище думки і попереднього допису ))) На фото - солдат ЗСУ 2014 року у львівському київському метро, шоб ви панімалі.
Черговий куплет гімну тупості (можна не знати як виглядають однострої власних іхтамнєтів, але як можна не побачити нашивку?) і брехні (мацковскає мєтро, доооо). Зашкаліваєт воістину )))
Я понимаю, что в святом деле пропаганды все средства хороши, неплохая в целом попытка, но - нет )))
"Огульной русофобии" (с) псто. Бачу, нудьгують гості з-за парєбріку, але оскільки я занадто вихована, щоб збиткуватись з модного матеріалу для скульптур і сталагмітів, то якось не складалось останнім часом із русофобією... Аж ось привід маю - і нестримно регочу.
Зрозуміло, що всім в принципі чхати, що винуваті невігласи-працівники в рекламній агенції, які в привітаннях на 9 травня ліплять німецьких солдатів. Погуглили "защитник" - і готово.
Але! Мало того що з расєйського солдата такий же захисник вітчизни, як з гівна пуля, він звик тільки по чужих землях нишпоритись, я про інше: даже тупые грошовые исполнители нутром чуют, что не подходит местный удмурто-дагестанско-бурято-чухонский фенотип сказочке для дурачков про "русские - это славяне", приходится славян импортировать ))) Стоит также вспомнить, что в совковой армии призывники из Украины особо ценились, ибо руки из правильного места и голова на плечах, выросли на борще с пампухами, а не пареной репе, здоровые. Но это уже совсем другая история.
Від автора: як завжди, коли ми маємо справу з тим, що відбувається на території, підконтрольній опг фсб-рпц (у документах вона називається "росія"), не можна з впевненістю відкидати державний тероризм на її власних теренах. Але і в цьому випадку для вояків гібридної війни - це така ж карма, як для тих, хто вперто ігнорує закони матеріального світу, встромляючи пальці у розетку чи переходячи дорогу просто перед автівкою.
"Коли настане день, закінчиться війна" (не те щоб я ще хоч трохи поважала славу-"не-твоя-війна"-вакарчука, але просто рядок гарно ліг), то на світ Божий повиповзають таргани (найрозумніші вже лізуть чомусь саме до нас через кордон під маскою ганімих путіним лібєралав), що не кліпнувши оком казатимуть: а я всігда бил(а) протів, вот савсєм катєгарічєскі нє ЗА. Ви всьо врьоті!
Йа-йа. Ми всьо врьоті, а вот рукопісі нє горят і скріншоти не тліють, і крим підозріло ваш (щоправда, без золота скіфів), хоча і не бутерброд, і Болотов днями розпатякався про те як не укри, а самі по собі в линири шмаляли. Па дєтям бамбаса, да. То лі ішшо будєт, курочкі маі, коли кодло почне валити одне одного (хто виживе, звісно).
Галерея, минулого жовтня виповзло у стрічці (як я її не чистила, а воно все лізло і лізло, лізе і сьогодні).
Асси, чьо. От буквально - asses. Контора глубокого буріння, дна немає. Пруф: календар "Укокошенньіе".
Я
первый раз в Киеве. По писательским делам, на пару дней. Езжу по
городу, хожу, смотрю. Главное ощущение - ступор. Не могу понять: как
можно воевать с Украиной? Бред.
З коментарів, у яблучко: Євгенія ЧупринаА с кем можно воевать?
Пройти по межі світла і тіні - теж важка задача.
I don't think there's anyone, you, me, your husband, even this little
fellow here when he grows up, who can absolutely say, without any shadow
of a doubt, what side of the line they stand. No. I think the best that
any of us can ever hope for is... well, just to walk it (The Shadow Line, TV Mini-Series)
Для "хароших русских", особенно из тех, что "в первом поколении" гусские - принципиально невыполнимая. По одной простой причине: пока ты "чей-какой", а не "кто", ты - имперец. Deep inside your perverted mind. Тішить тільки те, що активна частина українського суспільства потроху виліковується від меншовартості стосовно цих осіб. Апдейт.
Хотіла коротенький допис, на пам"ять. Розігналась. Не можу не залишити і це, як свідчення проти колективного путіна-сталіна-іванагрознага для майбутньої Гааги. Шкода, що такі "митці" туди не потраплять, лав на всіх не вистачить.
Мій перший в житті арт-проект або Черговий "Герцог Миру" з Терораші
- Не на стороне, а в своем дому. Анну-то Ивановну он нынче отставил, у сына, у Яшеньки, жену отнял!
Признаюсь, это известие меня озадачило. Как! этот
благолепный старик, который праздника в праздник не вменяет, ежели двух
обеден не отстоит, который еще давеча говорил, что свою Анну Ивановну ни
на какую принцессу не променяет... снохач!!
В Петербурге предвидели, что русский человек патриархален -- мы
рассказали столько анекдотов из практики патриархальнейшего снохачества,
что и этот факт утвердился на незыблемом основании. ... Повторяю: мы были искренны. Мы действительно ... знали множество примеров патриархального
снохачества...
М.Е. Салтыков-Щедрин. "Благонамеренные речи".
Не давайте мазепо-бандерівцям в руки ваших класиків - русофобію знайдуть! :)
Не те щоб її ретельно приховували, але давно відомо - найкраще сховано те, що лежить на видноті. Отак і я, сто разів перечитавши вищезгаданий твір Салтикова-Щєдріна, лише на сто перший раз звернула увагу, що він абсолютно спокійно пише про снохачество як про річ буденну. Овва :) Поки не прочитала про це явище у пана Мисливця, увага оминала слово, як вода - камінь. Сноха і сноха, шо тут неясно. Те ж саме, що і невістка, чи не так? Виявляється, не так. Нині маю час, маю натхнення та пропоную вам трохи заглибитись у витоки психології сусідів (най би їм хвости повідкручувало), бо яке коріння - таке і насіння, те і в чашку Петрі буде налито (у світлі мельдонієвого шкандалю просто милуюсь цим пророчим тегом :)).
І знов в ефірі наша постійна рубрика "нікада такова нє било і вот апять" і її постійний спонсор, якого ми не будемо називати з міркувань не стільки етичних, скільки естетичних.
Я про два роки тому спрогнозовані спроби московітів до замирення як інструменту повзучої експансії (коли стало ясно, що у Іскандерів то був не сміх, а гикавка), не про фоновий шум із шустерів-шехтманів-муждабаєвих.
Спочатку, десь узимку цього року, було якесь незрозуміле мичання із сайтом, де треба було розказувати як ми одні одного. Любимо.
Щось пішло не так, проїхали.
Потім, вже навесні, якесь кодло спробувало замутити "Завтрак на
границе". Було обкладене як годиться, ісконно-посконно. Бо це ми тут
двомовні, з усіми вимушеними бонусами.
І от тепер це ж кодло (чи яке інше, я їх в тепловізорі не роздивлялась) замутило ще одну спробу, з очікувано втричі вищем рівнем нахабства, бо задній хід, на думку "рускіх", - то для лохов.
Вот где бы я еще на крымнашек наткнулась - так на милейшей "Скучающей панде" довелось! Расслабилась, называется... Подивилась розфарбовані старі фотографії.
Для тих, хто не володіє англійською, переклад першої репліки: "ще один доказ того, що Крим завжди був російським". На фото - дві німкені, однак то вже несуттєво. Крим все одно був "русскій".
Ржу с убогих. "Всегда" - уж не слишком ли амбициозно, с учетом бурной
истории этого клочка суши? Про арифметику я вообще молчу. 171 год - миг
для истории. Даже с учетом ускоряющегося времени. И что самое характерное, каждый маниакальный приступ владения им у них начинается
с аннексии. Хотя, что взять с тех, кто через окно в цивилизацию лазит?
Странный это смех, конечно, булькающий, сквозь комок боли от того, что за ваше
долбаное величие, гребаную ностальгию по палачам, инфантильность,
агрессивное невежество одних, страусиную позицию других, бытовой расизм, гибнут наши лучшие люди. Да и просто люди. Люди - они жить должны, знаете ли.
ПрислухАюсь до внутрішніх відчуттів.
9 травня - всьо.
День Перемоги - всьо.
Є День пам"яті та невивчених уроків - 8 травня.
А та війна так і не закінчилась. Був етап холодний, тепер третій - гібридний. Нема чого святкувати. Бабусі та дідусі зрозуміли б.
Газета Правда від 18 листопада 1940 року. Скан повної сторінки дам кому цікаво
Шабаш у країні анти-Мідасів. Внук Молотова, чомусь сам-один. Онук Ріббентропа спізнився на літак?
Невпинно наближається свято Побєдобєсія у совків і день пам"яті під гаслом "Ніколи знову" для всього цивілізованого світу. З метою наближення перших до останніх (нема нічого неможливого, особливо коли в людини вже створене підсвідоме підгрунтя для зміни світогляду), даю невеличкий екскурс за лаштунки цієї псевдорелігії. Я думала, наведені нижче факти вже давно всім відомі, але виявляється - ні. Всі джерела - страшне які російські, в тому числі невблаганно офіційні. Enjoy and learn!
Это прекрасно. Это, для умеющих читать, вкупе с остальными камингаутами дня - даже не явка с повинной, ибо вины мрази не чувствуют. Глумление гопника. Наглый шантаж.
И да, еще раз слова убитого гэбней в Лондоне Александра Литвиненко:центр мирового терроризма находится не в Ираке, Иране,
Афганистане или Чеченской Республике. Террористическая зараза
расползается по всему миру из кабинетов на Лубянской площади и Кремля.И
пока российские спецслужбы не будут запрещены, разогнаны и осуждены,
терроризм не прекратится никогда: по-прежнему будут взрываться бомбы и
будет литься кровь.
***
Знакомьтесь: российский политик и дипломат, доверенное лицо главы РФ Владимира Х. Путина на выборах президента в 2012 году Сергей Марков.
***
Политика "двойных стандартов" приводит к терактам, РФ призывает к глобальной работе по борьбе с терроризмом, заявила официальный представитель МИД РФ Мария Захарова в эфире телеканала "Россия 24".
"К сожалению, мы сегодня приходим к очень печальным итогам политики "двойных стандартов" в этой сфере, - сказала она. - Нельзя делить террористов на хороших и плохих".
"Очень важно, чтобы сейчас начались конкретные действия по глобальной, безусловной и целенаправленной работе по отпору международному терроризму", - подчеркнула Захарова.
"Сегодня, как никогда, становится актуальным вопрос о глобальном международном сотрудничестве на контртеррористическом направлении, - отметила в эфире телеканала LifeNews Захарова. - Ощущение, что есть страны, города, уголки мира, куда терроризм не придет, - эта логика должна просто уйти в небытие. Нет таких мест, нет таких стран".
Тенденция "сворачивания международного сотрудничества по борьбе с терроризмом" должна исчезнуть, продолжила Захарова.
"Нужно забыть и отложить в сторону все, что касается политических разногласий,различных оценок политических ситуаций в разных странах и сконцентрироваться на глобальной угрозе международного терроризма. Это то, что сейчас требует усилий всех стран", - отметила она. Больше прекрасного, без СМС и регистрации!
***
Господи, як же хочеться миру і як же він далеко ще! Imagine all the people Living life in peace...
А поки що так... Фото Дмитра Муравського
У коментарях допису про аполітичність я обіцяла дати приклад того, як можна і треба бути політично активним, при цьому не забруднивши свої руці у нашій високоолігархічний "еліті".
Знайомтесь - Олександр Рудоманов, 23-річний студент, який із гідною наслідування регулярністю та ефективністю ставить на вуха Укрзалізницю.
Інтерв"ю з Олександром на Цензор.нет (російською).
Оскільки Олександр - студент, то я маю що сказати, порівнюючи його зі своїми студіозусами. Як правило, з переважною частиною своїх учнів я зустрічаюсь на останньому курсі бакалаврської програми, коли до мене вони пройшли вже крізь стрій шіпцрутенів купу різних викладачів. Десь пів-семестру відбиваюсь від дурних (за наявності програми і робочої програми дисципліни, університетського положення про систему оцінки і контролю знань студентів тощо) запитань організаційного характеру. У процесі спілкування з"ясовується, що джерело цих запитань - постійне порушення моїми папєрєднікамі правил та вимог, зафіксованих у згаданих документах (включаючи тощо). Шановні, кажу, ваші права було порушено абсолютно брутально та безумовно. Ви намагались їх захистити? Та ну, кажуть мені, ви що, нам потім оцінки погані поставлять, а ще коли це викладачі нашої випускової кафедри... нащо нам проблеми... Ну, розводжу руками, тоді звиняйте.
"Якщо подорож залізницею не принесла задоволення" - алгоритм дій від Олександра у випадку, якщо поїздка перетворюється на тортури (постіль брудна чи волога? дме з вікна або немає туалетного паперу? п'яний провідник нічого не робить? постійно палять в тамбурі?).
Частина друга. Звєріний аскал расійскага лібєралізма.
Усі знають відомий вислів, що приписують Винниченку, про сферу, на якій закінчується російський лібералізм. Для певної частини моїх читачів це, звісно, абсолютна апологетика, певній і ріки крові співгромадян не заважать залишитись "внє палітікі" або все ще старанно у океані лайна вишукувати хороших рускіх, зачаровуватись, потім розчаровуватись - тут я не суддя, але на тлі нинішніх та очікуваних тенденцій гібридної війни (чи, скоріше, нав"язуваного гібридного замирення і забуття) не можу не залишити це хоча б для себе, щоб потім легше було знайти.
1. Надія Савченко та ліберальна расійская журналістика у особі Іллі Азара, лібретто ненаписаної опери у двох частинах. Читайте, воно того варте.
- Питання до Надії
- Відповідь Надії
Оновлення аж від червня 2016 року.
Тут, звичайно, основна увага на журналіста. Під час ув"язнення з мадмуазель савченко старанно ліпили героїню та патріотку, а тих, хто намагався заїкнутися про протилежне, цькували. Нині дбайливо викохана медведчуківським кланом троянська кобила повернулася та, оскільки "дєнєг нєт" і санкції треба терміново знімати, озвучила вже основні тези російської політики всюди, де змогла. Деяким особливо маніпульованим громадянам легко вибудувати абсолютно неадекватну принципу Оккама картину світу, в якій "надю Порох змушує озвучувати те, що сам сказати не наважується", але тут я вже не лікар.
2. Аркадій Бабченко та валинская рєзня. Тепер я бачила все :)
Аркашу (та й не тільки його) обурила пропозиція українців їздити в Україну в якості гостей, а
не менторів чи моральних авторитетів. Вєлікорос - це не національність,
так. На "щастя", знайшлось чимало малоросів, які радо запрошують старших з метрополії у гості, пропонуючи їм не зважати на вишиватників (о, ці фсбшні меми!), тож загалом патрєт дурного хохла не постраждав, отримавши лише пару подряпин.
3. Віталій Портніков та не найватніший росіянин. Сором вони ще можуть відчувати, але відповідальність - не візьмуть ані найменшої крихти. Росіянська ліберальна туса (Яковенко, інші та рядові 14%) накинулась на Віталія із вимогою визнати свою неправоту і не говорити повчально (те, що повчально при цьому звертаються вони - типове бревно у оці). Як хохол, він мусить йти слід у слід із старшими, а не висовуватись тут зі своїми репараціями та контрибуціями.
В якості пост скриптуму - хвилька мінору під час уявного польоту над сьогоднішнім #лядським цирком по вул. Грушевського. От не вір астрологам...
Перепрошую у всіх поціновувачів краси, що знову без "творчості", але тут така справа, цікава тим, кому цікава, шанувальники "Чёрного жемчуга" можуть гортати стрічку далі.
— Почему у вас везде Natura Siberica, а в Эстонии — Natura Estonica?
—
Это другой продукт. Natura Siberica там тоже есть, но там нет розницы,
официального магазина нет, мы через дистрибьюторов работаем. Natura
Estonica дешевле в три раза, чем Siberica. Она не такая натуральная, это
масс-маркет. Мы положили в Natura Estonica эстонскую ромашку, чтобы
показать, что мы любим Эстонию, чтобы они были довольны [A.V. - WOW!!!! Burst out crying!]. А то они вечно к
нам подходили и спрашивали: а что это вы тут завод открыли? Очень
подозрительно. А что это вы выбрали Эстонию? Не увезете ли нас в Сибирь?
Это маленькая нация, они боятся всего: что придут русские, американцы,
еще кто-нибудь [A.V. - WHY, OH WHY?! Do they know smth BAD 'bout 'balalayka' people? Stop pointing your dirty finger at 'someone']. У них уже органическая страна стала, они хотят теперь,
чтобы все было органическое. Мы встречались с эстонским послом, я ему
говорю: нам же по пути. Вы органическую делаете страну, а мы
органическую косметику.
На самом деле мы потеряли Украину, там
перестали покупать нашу косметику, сети перестали брать, потому что это
российский товар. Мы потеряли рынок в 50 млн человек, он давал 15–20%
нашей выручки. И мы решили сделать завод в Эстонии и через Эстонию зайти
обратно на Украину. Сейчас начали уже в украинские «Ашаны» поставлять,
теперь на нашей косметике написано: «мейд ин Эстония». В Польшу тоже
заходить будем через Эстонию, потому что Польша тоже достаточно
отрицательно к нам относится, исторически так сложилось [A.V. - All by myself itself *walks away singing*]. Мы еще в Китай
сейчас идем, но там тоже проблемы[A.V. - SURPRISE ))))].
Нехай щастить, що я ще можу сказати. P.S. Все ж без краси воно якось не то. Ось вам справжній black perl, а не яка-то імітація :)
Прекрасне від пана Цибулі + трохи довідкового матеріалу.
Почнемо з довідкового.
Вікі: Суверенный фонд (англ. Sovereign wealth fund) — государственный инвестиционный фонд,
финансовые активы которого включают акции, облигации, имущество,
драгоценные металлы и другие финансовые инструменты.
Якщо подивитись на джерела формування цих фондів, то можна помітити, що приблизно фіфті-фіфті (56% на 44%, якщо бути точним) - це відповідно нафта/газ та інші джерела (мінерали, фосфати, несировинні джерела).
Про природу та цілі формування СФ - англійською, дам переклад, якщо буде потреба.
Тепер, власне, сам текст, який, традиційно, не прочитають ті, кому він призначений як пеніцилін сифілітику. Прочитають - так не зрозуміють. Утім, дива все ще трапляються у нашому грішному світі :)
Інформаційний простір і тематика приватних розмов сьогодні постійно повертають до цієї теми, тож нехай саме цьому буде присвячено сьогоднішній допис.
І так, ми маємо право длубатись у чашці Петрі за парєбріком ще й з тієї причини, що 23 роки поспіль в нас були налаштовані їх ТБ-канали, а не навпаки.
Каникулы закончились, а значит - появилось время для сведения в единое логическое целое новостей и (особенно) статей. Маю час, маю натхнення, как говорится в нашем любимом анекдоте :)
Итак, с чего же начать? Ах, с чего же начать?.. Наверное с того, что Аннушка уже разлила масло. Можно дискутировать о том, кто или что прячется за аватаркой Аннушки и можно ли нефть считать маслом, но часики тикают.
Если кто-то думает, что заключительный отчет будет иметь с этим документом особые расхождения, вправе думать так и дальше, поскольку на объективную реальность его думалка повлиять не в состоянии, как мы уже давно знаем.
(МЕГА-актуальным остается предыдущий пост, но силов молчать нет)))
Наконец до меня дошло, что являет собою, помимо агрессора ублюдочной (а какое слово-заменитель красивое иностранное - гиб-рид-ной) войны, современная рсфср.
Является она страной-косплеером.
Шо воно такоэ той косплей - читаем тута (может хоть про это русскочелюстная вики не врёт?)
Адресовываю вот это вот, эту русофобию, а именно - вирусный рекламный ролик, добрым людям в выходной посмеяться (кому выходной, кто фигачит работу...) :)
HOT UPDATE!
А тем временем нарисовалась горячая Новость!
Путин, действительно, не хуйло. Путин - лох. Можно ли совмещать должности - вопрос отдельный. Смайлики неуместны, ибо 140 миллионов мини-путиных могут просто раздавить физически, даже без картонных "(Г)Армат"*, амок - он и есть амок. Простите, скрепы. Но поскольку в реальном мире их не хватило даже на крохотную Чечню, то на демаркацию украинско-китайской границы ставлю максимум лет пять.
*ХЗ що воно таке за "армата", але "гармата" - це "пушка" (рос.).
И самое главное - просто хорошие новости.
Наткнулась в ФБ на Андрія Пишного и не смогла не поделиться. Позитив по рецепту Аллочки :) Алексей Замирко - мегаволевой украинский парень родом из под Полтавы, солдат. Марина Резник - голубоглазая, светящаяся изнутри 12 летняя школьница из Мариуполя. Алексея вернули с того света после ранения в секторе ДАП ампутировав обе ноги. Это было немыслимо!
Марине чудом и мастерством украинских врачей сохранили жизнь после
тяжелейшего осколочного ранения во время зверского обстрела жилых
кварталов Мариуполя. Ошметок русского реактивного 122 мм снаряда перебил
Марине позвоночник. После такого не выживают. Она - выжила! Утром я проведывал Марину. Ее после
сложнейшей, но успешной операции отправляем во вторник на реабилитацию в
Трускавец. Прогнозы оптимистичные. Впереди тяжелейший путь
восстановления. Предстоит научиться всему заново. Голубые глаза светятся жизнью: пообещала, что будет ходить и что на свадьбу позовет. Верю! Прийду! И вот буквально недавно получил фото от Алексея. Последний раз
виделись дней десять тому, перед его отъездом на реабилитацию в Румынию.
Алексей, сидя в инвалидном кресле, спокойно и пронизывающее уверенно,
без надрыва и высокого слога говорил о своих планах. План был таким:
стать на ноги, ходить, работать - жить! Глядя на Алексея старался не
обращать внимание на увечия и смотреть в глаза. В глазах, как и у
Марины, была жизнь. Много жизни! Я верил, нет - я знал, у него получится. И Лёша, не подвел. Парень выжил и встал с кресла на ноги и будет жить! Хороший день. Хорошие новости. Сильные люди победившие смерть. Невозможное возможно. Хороших выходных.
Предстоящему посвящается. На выходных я буду топтать не киевские тропы и выпаду из инфопространства по независящим от меня причинам, так что, дорогой дневник, принимай следующую запись хроники немного загодя.
