пʼятниця, 3 червня 2016 р.

Стартап "А мы и без мыла умеем!": перезавантаження №3

І знов в ефірі наша постійна рубрика "нікада такова нє било і вот апять" і її постійний спонсор, якого ми не будемо називати з міркувань не стільки етичних, скільки естетичних.

Я про два роки тому спрогнозовані спроби московітів до замирення як інструменту повзучої експансії (коли стало ясно, що у Іскандерів то був не сміх, а гикавка), не про фоновий шум із шустерів-шехтманів-муждабаєвих.

Спочатку, десь узимку цього року, було якесь незрозуміле мичання із сайтом, де треба було розказувати як ми одні одного. Любимо.
Щось пішло не так, проїхали.
Потім, вже навесні, якесь кодло спробувало замутити "Завтрак на границе". Було обкладене як годиться, ісконно-посконно. Бо це ми тут двомовні, з усіми вимушеними бонусами.
І от тепер це ж кодло (чи яке інше, я їх в тепловізорі не роздивлялась) замутило ще одну спробу, з очікувано втричі вищем рівнем нахабства, бо задній хід, на думку "рускіх", - то для лохов.

ПідоЭмигРаша.
Цитато: Фонд «Свободная Россия» запускает информационный портал о легализации и социализации в Украине для российских политических эмигрантов «EmigRussia.org».

Ігра красіва: ті, хто виявився не зданим щось побудувати в себе, будуть пертись сюди і вчити нерозумних хохлів. Це в кращому, ідеальному випадку. В гіршому, звичному та історично укоріненому - це традиційне наповнення суспільного і інформаційного простору України фсбшними посіпаками. Перша хвиля була, коли переселені (часто силоміць) на місце заморених голодом селян волоцюги з мухосранськів дали свій приплод, який нині волає "нєт Гарішнім Плавням!". Тепер нас пробуть витіснити лєбєраламі.

По приезде этот человек молчит, спит, пьёт и ест - это первая стадия.
Вторая - хвалит, находит, что Украина - прелесть, и язык такой благозвучный, и климат хорош, и Киев красив, и правительство хорошее, всё разумно - одним словом, рай!

За это время он успевает кое-кого повидать из раньше приехавших и вот, так недели через две, входит в третью фазу. Ещё весел и любезен, находит, что всё хорошо, но вот он ездил на извозчиках, они уж очень плохи, и мостовая местами не важна, почему это держат таких градоначальников. "да позвольте, говоришь ему, Вы вспомните, что в Совдепии было, мы ведь всего месяца два как работаем, разве можно теперь думать об извозчиках и мостовых, благодарите Бога, что Вы живы" - "Так-то так, но всё же", уходит и на довольно долгий срок. Я уже понимал, что для него наступила четвёртая фаза: Прекрасно одетый, сытый, румяный и чрезвычайно важный. - "Знаете Вы, что я Вам скажу, Ваша Украина вздор, не имеет никаких данных для существования, несомненно, что всё это будет уничтожено, нужно творить единую нераздельную Россию, да и украинцев никаких нет, это всё выдумка немцев. Потом, знаете, ну почему это в правительстве держать таких людей", - и пошла критика, и критика без конца. Кончалось обыкновенно тем, что он заявлял, что очень занят, т. к. заседает в таком-то и таком-то центральном комитете, где они уже имеют вполне определённые взгляды держав Согласия о будущей их политике в России и что ему нужно спешить, т. к. иначе он опоздает.
П. Скоропадський Спогади. - К. - Філадельфія, 1995. С. 226-227

Отримавши на своїй сторінці у ФБ очікувану хвилю обурених відгуків від українців, які на 99,9999% містили побажання "нехай щастить" у тому самому, непристойному значенні, навчені за застарілими методичками "ефективного" спілкування а-ля "ваш звонок очєнь важен для нас" (власне, сама через подібність стилів спілкування я приписала спробу №3 авторам спроби №2) молодики заявили, що:
За последние два дня мы получили огромное количество сообщений и комментариев самого разнообразного содержания [дивимось цифру вище, разнообразієм там і не пахло]. Спасибо за помощь и поддержку нашим украинским друзьям [так, наприклад, "Радіо Вєсті" Гужви чи виданню Новое Время, яке старанно виконує приписи Роскомнадзора, бо дуже цінує свої рейтинги у русскочелюстних]. Честно признаемся, мы изначально были готовы к тому, что в социальных сетях нас встретят непонимание, подозрение и негатив, однако мы благодарны всем за обратную связь [і знов дивимось на цифру з концентрацією божої роси].
К сожалению, сейчас мы не можем оперативно ответить на все письма людей, которые к нам обращаются. Пожалуйста, извините, зашиваемся :))  Мы обязательно ответим в ближайшие дни [ой вірю-вірю!]. Мы настроены на диалог со всеми, кто готов вести диалог [Вже по-хазяйськи розмову ведуть, ВОНИ налаштовані, ти ба]. Мы готовы ответить на все возникающие вопросы о нас и о проекте [про джерела фінансування а-ля кум путіна можна робити висновки опосередкованим шляхом, тому що формально все чоколядовo]

Загалом судячи з лексики ("роздупліться", "прийом?"), акк у фейсбуці веде якась школота.

Це називається - глум. Вони НАС не питають, чи хочемо їх бачити. Натомість, росіянська псевдоліберальна шобла ганить українців, які висловлюються проти політеміграції. На їх думку, налагодити ПОТІК переселенців з країни-агресора до країни-жертви - це ОК, а хто не згоден - бабуїни, шизонуті (з коментарів у ФБ куратора проекту, що злиняла зі свого, прости Господи, Жєлєзногорска і сидить у Києві). Нормальні вопшем такі імперці.

Щоб ви розуміли, кицюні і котики, ось вам вітання від "Кировский районный суд г. Екатеринбурга в составе председательствующего судьи Мурашовой Ж.А." з його постановою про визнання тексту Горького Лука екстремістським, бо він містить "высказывания, побуждающие к уничтожению русских, сохранению и росту населения граждан Украины, что относится к идеологии этнического геноцида".

Поняли? Прочитали і пішли кохатися :). Тому що дискурс "або ми, або вони" почали не ми, але ми його закінчимо. Бо без України ніякої рОсії нема, є Московія.



Епілогом нехай буде епілог до неймовірно змістовної статті Оксани Забужко на тему політемігрантів з росії від серпня ще 2015 року. Спочатку хотіла дати кілька цитат, але цитувати довелось майже все, тож просто традиційно пораджу зробити це самостійно :):

За півроку до війни, в червні 2013-го, презентуючи в Лондоні англомовне видання «Музею покинутих секретів», розговорилась я після виступу з відомим британським істориком, фахівцем із Східної Європи, професором Лондонського Юніверситі Коледж (прізвища не називаю з етичних міркувань). І розповів він мені, між іншим, що на його курс новітньої української історії записалася донька екс-мера Москви – Єлєна Лужкова…
«Дуже добре вчиться, – сказав серйозно. – Чудове есе про Голодомор написала…»
Після новини про «воукраїнення» Маші я, пригадавши ту розмову, відшукала в інтернеті ФБ-сторінку Лєни. Вродлива дівчина, серйозне обличчя. Поширює петицію за повернення Росії Аляски…
Скільки їх, таких, готується спасти на наші голови?..
Сховайте, нарешті, ваші хліб-сіль. І ввімкніть собі сигнал тривоги.

 ***
І підпишіть петицію, будь ласка:
Ужесточить правила переезда на временное и постоянно жительство в Украину гражданам Российской Федерации

А поки всі хороші дівчата сплять, для решти - маніфест на тему від гурту KOZAK SYSTEM (16+, хоча знов таки, жителі московії можуть дивитись з трирічного віку).

Немає коментарів:

Дописати коментар