І знов в ефірі наша постійна рубрика "нікада такова нє било і вот апять" і її постійний спонсор, якого ми не будемо називати з міркувань не стільки етичних, скільки естетичних.
Я про два роки тому спрогнозовані спроби московітів до замирення як інструменту повзучої експансії (коли стало ясно, що у Іскандерів то був не сміх, а гикавка), не про фоновий шум із шустерів-шехтманів-муждабаєвих.
Спочатку, десь узимку цього року, було якесь незрозуміле мичання із сайтом, де треба було розказувати як ми одні одного. Любимо.
Щось пішло не так, проїхали.
Потім, вже навесні, якесь кодло спробувало замутити "Завтрак на
границе". Було обкладене як годиться, ісконно-посконно. Бо це ми тут
двомовні, з усіми вимушеними бонусами.
І от тепер це ж кодло (чи яке інше, я їх в тепловізорі не роздивлялась) замутило ще одну спробу, з очікувано втричі вищем рівнем нахабства, бо задній хід, на думку "рускіх", - то для
лохов.