И говорит своєю майже людською мовою ім. О.С.Пушкіна:
Я
первый раз в Киеве. По писательским делам, на пару дней. Езжу по
городу, хожу, смотрю. Главное ощущение - ступор. Не могу понять: как
можно воевать с Украиной? Бред.
З коментарів, у яблучко:
Євгенія Чуприна А с кем можно воевать?
Пройти по межі світла і тіні - теж важка задача.
I don't think there's anyone, you, me, your husband, even this little fellow here when he grows up, who can absolutely say, without any shadow of a doubt, what side of the line they stand. No. I think the best that any of us can ever hope for is... well, just to walk it (The Shadow Line, TV Mini-Series)
Для "хароших русских", особенно из тех, что "в первом поколении" гусские - принципиально невыполнимая. По одной простой причине: пока ты "чей-какой", а не "кто", ты - имперец. Deep inside your perverted mind. Тішить тільки те, що активна частина українського суспільства потроху виліковується від меншовартості стосовно цих осіб.
Апдейт.
Хотіла коротенький допис, на пам"ять. Розігналась. Не можу не залишити і це, як свідчення проти колективного путіна-сталіна-іванагрознага для майбутньої Гааги. Шкода, що такі "митці" туди не потраплять, лав на всіх не вистачить.
Мій перший в житті арт-проект або Черговий "Герцог Миру" з Терораші
Передісторія. Один російський митець створив у Києві арт-проект під назвою “Креативна миротворчість” і написав про це у фейсбуці...
Немає коментарів:
Дописати коментар