Поетичний додаток до ваших коментарів

...на попередній допис.

Григорій Савич Сковорода (1722–1794)

САД БОЖЕСТВЕННЫХ ПѢСНЕЙ,

Прозябшій из зерн Священнаго Писанія

ПѢСНЬ 10-я

Всякому городу нрав і права,

Всяка імієт свой ум голова,

Всякому серцю своя єсть любов,

Всякому горлу свой єсть вкус каков.

А мні одна только в світі дума,

А мні одно только не йдет с ума.

Петр для чинов угли панскії трет,

Федька купец при аршині все лжет.

Тот строїт дом свой на новий манір,

Тот все в процентах: пожалуй, повір!

А мні одна только в світі дума,

А мні одно только не йдет с ума.

Тот непрестанно стягаєт грунта,

Сей іностранни заводит скота.

Ті форміруют на ловлю собак,

Сих шумить дом од гостей, как кабак,

А мні одна только в світі дума,

А мні одно только не йдет с ума.

Строіт на свой тон юриста права,

С диспут студента тріщить голова,

Тих безпокоїт Венерин амур,

Всякому голову мучит свой дур.

А мні одна только в світі дума,

Как би умерти мні не без ума.

Тот панегірик сплітаєт со лжей,

Лікар в подряд ставит мертвих людей,

Сей образи жирових чтет тузов,

Степка біжит, как на свадьбу, в позов.

Смерте страшна! замашная косо!

Ти не щадиш і царських волосов,

Ти не глядиш, гді мужик, а гді цар —

Все жереш так, как солому пожар.

Кто ж на єя плюєт острую сталь?

Тот, чия совість, как чистий хрусталь.