Moody lines

Ніщо не береться нізвідки і не зникає нікуди.
Тому все буде так, як має бути, за усім шумом і димовими завісами.
Більшість населення завжди є тими, кого ведуть. Наївно вірити у протилежне.
Але.
Навіть ця більшість стає дорослішою і потроху, набиваючи гулі, виліковується від схильності творити кумирів та шукати месій. Вчиться задавати питання. І вороття назад в цьому процесі немає.
Хоча. У шалено прискореному світі ми проходимо реванш і війну одночасно. Хто обіцяв, що буде легко?
Але.
Того, що планувалось, - не сталось. Хоча силовий блок "незалежної" країни у жмені "расійскоподданьіх", газова голка міцно тримає пацієнта у стані коми - що ще треба?
Але оп-па! "Антироссийский государственный переворот в Украине" ((с), як стверджують, свіженький від ВФЯ на раша-тб)
Отже, щось ще потрібно було. Щось не враховано.
Причин багато. Гроші, звичайно. Куди ж без них. Але. Пам"ятаєте? Ніяки чари не зможуть зробити ніжку маленькою, а серце - великим? З грішми приблизно та ж біда, на щастя.
Не ставлячи перед собою завдання ретельно перелічиті усі підводні камені провалу проекту з розстину України, назву і улюблений Анін ексцес виконавця, і улюблену мою проекцію.
С восторгом наблюдаю за тем, как на уровне рукодводителей и рядовых граждан(ок) самозванных "мы-же-братьев" практически никому не удается отойти от паттернов собственного поведения и суждений при оценке наших мотивов и поступков (хотя эти паттерны обеспечивают мне неплохой, пусть и не взаимный, траффик из блогов "вставших с коленей").
Цікаво, що відмерли навіть естетичні уподобання родом з СРСР. Знаєте, оці всі "лучшиє пєсні советского кіно". Як одрізало усі емоції, днями з подивом дізналась я, проклацавши добірку на ютьюбі.
Отакої. Відірвати хотіла читачів від колоніального минулого, а відірвалась остаточно сама, з кимось разом, про когось можна сказати - "замість".
Ну що ж, тоді полетіли :)