Писанки на Софіївській площі

В останні дні квітня у Києві розпочався Всеукраїнський фестиваль писанок, на якому крім інсталяцій з маленьких традиційних писанок було представлено великі писанки-мальованки - роботи майже трьох сотень авторів, як професійних митців, так і аматорів. У мережі вдоста фото- та відеорепортажів цієї події, але хай буде ще один. Тим більше, що сьогодні День Матері, а друга, домашня назва нашої країни - Ненька.

Почну із мого особистого фаворита, у якому поєднались сучасність, традиційність, майстерність автора, відповідність сюжету формі яйця як символа життя та пробудження. Якщо не помиляюсь, робота так і називається - "Весна прийде".

Людей під час мого візиту було дуже багато, тому акцент не на композиції фото, а на малюнках. Рушаймо далі :)

Знайшлося місце темі Тараса нашого Григоровича, франта та любителя жінок, за сумісництвом - пророка, чиї слова солдати пишуть на бронежилетах.

Потішило, що моя мала Батьківщина (за татом) гідно представила себе на цьому фестивалі :) Кому цікаво, трохи моїх фото з музею ТГШ у Кирівлівці.
Ще Шевченко:

Закриємо тему червоного кольору ніжною дряпанкою про квіти (так мені підказали пальці, може й помилилась) та дріадою (принаймні, я так бачу)

М - це майстерність. Писанка-мозаїка має купу непомітних одразу деталей, дуже люблю таке. Той впадок, коли людина на фото не зайва, бо демонструє перше бажання глядача - доторкнутись дива :)

Немало було писанок у техніках традиційного розпису чи наближених до них

Пташечка захопила моє серце малюнком, кольоровою гамою. А як доречно вписав у композицію свій підпис автор! Писанка праворуч нагадала вишиванки.

Це - одна писанка, сокіл-тризуб та тарак-тамга.

Ще кримськотатарська символіка.

Пречудова писанка має вочевидь щось язичницьке у орнаменті, бо авторка каже, що це не формат для подарунку Папі Римському :) (про це - згодом).

Карпати :)

Ця писанка також дуже сподобалась, від неї якесь відчутне тепло йде.

Писанки, розмальовані художниками, вирізняються з натовпу. Full view recommended, як то кажуть :)

До речі, про натовп. Я вже казала, що було дууууже людно?

Серце-птах?

Сюреалізм та легка кислотність :)

Африканські мотиви та "Яйце Шалтая-Болтая" (моя назва)). У чорно-золотій писанці також є щось від Керрола та радянського мультика про Алісу.

Очеретяні хатки в очереті. А праворуч - дуже гарне поєднання кольорів.

Було багацько дитячої тематики, візуально та змістовно

Релігійні та світоглядна роботи

Пектораль та буковинські мотиви

Квіткові писанки користувались неабияким попитом у любителів попозувати, але тема не моя в даному випадку.

Ще одна об"ємна робота

Туристичний гід по Рівному :) Намальовано добре, але кольорова гама чомусь викликає відчуття холодного пластику. Суб"єктивно.

Писанка "Чумацький шлях" (праворуч) також гарно поєднала сюжет та форму яйця.

Перша мальованка у панормній розгортці - як корисно заходити на сторінки авторів :)

Ще трохи робіт:

Під накриттям, як я вже сказала - інсталяції з маленьких писанок та великих, виготовлених з тендітних матеріалів.

Наприкінці - не те що ложка дьогтю, просто трохи спостережень. За задумом організаторів, люди голосуванням (пов"язуючи жовту стрічечку на вподобану роботу) мали обрати найкращу писанку, яку подарують Папі Римському. Як повідомили спочатку, найбільшу кількість "голосів" отримала писанка із символами Донецьку  - Донбас-ареною, пальмою тощо. Ну отримала і отримала, знизала плечима я. За якістю виконання вона мені не сподобалась, але ж у нас демократія. Проте натрапивши учора на сторінку організаторів та почитавши коментарі дончан, схопилася за голову.
Я одразу перепрошую у тих, кого мої слова стосуються лише через місце колишнього чи поточного проживання, але винятки лише підкреслюють тенденцію. Нічому людей біда не навчила. Комплекси, що проявляються у гонорі, "нас нікто нє корміт, всьо самі", "ми нє хуже кієвскіх". Ой леле )))) Та оскільки Київ - столиця, в ній левова частка таких киян, як я - чиї батьки приїхали з різних областей, чи хто сам, активний та не ледащий, "зачепився". З Рівного, Житомира, Запоріжжя, Вінниці, але "щемлять" лише чомусь "донецьких", в їх уяві :). Соупадєніє? Не думаю (с). Ех. Don't get me wrong (I know you will anyway). Земляцтво - це добре, допомагати один одному у скрутний час, користуючись послугами "своїх" перукарів, робочих - чудово. Але любити не Україну в собі, а себе в Україні, голосувати тому що "своє", а не тому що в інтересах країни - нічого з пройденого не нагадує, ні?
Така от квінтесенція апофігею.

Цікаві речі лунали у запалі. "Ім нужно толька чтоб било жовто-блакітне, другоє не проходіт" - встидаюсь запитати, що у тої панянки на аусвайсі зображено. Не триколор же. Таке...
Зараз триває інтернет голосування, але навряд чи результат зміниться.
Це збурення у склянці води (ну дійсно ж дріб"язок у вимірі реальних проблем!) - провина в першу чергу організаторів, не здатних продумати прозорі механізми голосування та наслідки на крок уперед, але я вважаю, що це й чудовий привід для дослідження соціальних психологів, якщо є такі в нас і чимось корисним зайняті.

Апдейт 11.05. За результатами трьох турів голосування перше місце - неймовірна "Берегиня" Марини Саркісян. Вітаю )))

Закінчу допис словами Вови з Дебальцевого (сподіваюсь, він не ображається на мене за таке панібратство:)):
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!