Чернігів

Концептуальне питання "чи потрібні країні непристойно тривалі травневі вихідні" заводить мене у глухий кут та наштовхує на дилему: з одного боку, ВВП і всьо такоє, з іншого - чудова можливість використати приємно теплі дні пізньої весни для подорожей та активного відпочинку перед розпалом кінця року (фраза "кінець року" добре зрозуміла тим, хто за щось кудись звітує, наприклда, бухгалтерам; решті це більше навіює думки про передноворічні клопоти, я так думаю :)).

Запрошуємо вас до стародавнього Чернігова, колись - політичного центра Чернігівського козацького полку, а нині - затишного обласного центру, розташованого трохи більше ніж в ста кілометрах від Києва.

Чернігівський Дитинець. Дитинець - це центральна укріплена частина міста у давній Русі.
Нині на місці дитинця розташовано архітектурно-історичний заповідник "Чернігів стародавній".

На вході до парку з боку київської траси нас зустрічає величезна клумба тюльпанів. У Києві вони вже давно відцвіли, а у Чернігові ми наздогнали весну грушового цвіту та тюльпанового розмаїття.

Повернувшись спиною до Інституту історії, етнології та правознавства ім. О. М. Лазаревського ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка, ми рушаємо у живу історію. Але перше, що помічає око - латка білих віол! Не нє шмогла я, нє шмогла (с) пройти повз них :)

Чернігівський колегіум з церквою Всіх Святих та перший в українському місті пам"ятник Івану Мазепі. Люблю козацьке бароко!

Спаський собор - пам"ятник давноруського зодчества.

Пам"ятка домонгольської доби - Борисоглібський собор

Будинок Івана Мазепи

Будинок архієпископа у стилі класицизму, нині - обласний державний архів

Чавунні бастіонні гармати 18 століття

До набережної Десни

Вдалині - Красна площа :)

П"ятницька церква Київського патріархату милує око прикрашеними писанками деревами та кущами. Живо, людяно та сучасно.

Іллінська церква та вхід до Антонієвих печер (праворуч). У печерах розташована церква преп. Феодосія Тотемського - найвища підземна церква Лівобережної України.

Дзвінниця Троїцького собору. Враховуючи жагу надміру активних прихожан собору до усіляких заборон, бажання сфотографувати занедбану (як на шалені статки російського патріархату) дзвінницю збереглось дивом.

Ну і трохи злачних місць :) Щойно порахувала, що за неповний день ми примудрились відвідати чотири заклади харчування.