З днем народження, Україно!

Нарешті ти народилась. Народжуєшся. Тепер, через 23 роки, твій день народження для нас не просто позачерговий вихідний день, а прапор, за який було закатовано депутата Рибака, яким вкривали загиблих на Майдані, якого чекають у своїх містах усі притомні жителі Донбасу - вже не просто приємне оку поєднання двох кольорів.

Сподіваюсь, що коли вітатиму тебе з першим роком свідомого життя, сльози на наших очах будуть тільки від яскравого жовтого сонця на синьому небі.

Усім українцям Сходу - тримайтеся! Мужності вам, мудрості, терпіння пережити морок, що огорнув нашу землю. Решті - слова Олени Степової: "...если кто хочет на другой корабль, если мы для кого-то не семья, то пожалуйста, вот он, трап, и для этого, не обязательно тянуть туда всех. Если ты не чувствуешь себя страной, государством, народом, не стоит, ради того, чтобы сесть в другую лодку, топить свой корабль". 

Я не вірю у пророцтва. Я знаю, що ми живемо у світі символів та знаків. Коли під час молитви Папи Римського за Україну голуби вириваються з пазурів чайки та ворони - це знак. Коли вітер дме у потрібний бік - це знак. Коли представники усіх церков та релігій об'єднуються - це знак. Коли живіше всіх живих стає постать зі шкільних підручників та бронзових погрудь у своє 200-річчя - це знак, далі нікуди.

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син і буде мати,

І будуть люди на землі. 
Т. Шевченко. «І Архімед, і Галілей», 1860
 

І на завершення - гімн з інтернаціонального проекту телеканала Інтер кількарічної давності, найбільше подобається у виконанні грузинів України. Пробачте, браття, що шість років тому ми не били у всі дзвони, коли до вас прийшов "брат". 

Шануймося!