вівторок, 20 жовтня 2015 р.

Книги, які (не) мали бути написані, оновлено


Куточок бібліофіла. Мали чи не мали? Не мали - тому що всі хотіли жити. Мали - тому що все до того йшло, а робити висновки з підручників історії, книг та оповідань очевидців про реальну "дружбу народов" в срср мало хто любить. Та що там підручників, коли сьогодні зі щирим здивуванням спостерігаєш цьомки між позірно проукраїнськими представниками окупованих територій і навіть "материкової України" та росіянками, що прилюдно підтримували анексію Криму. Рукодєліє внє політікі? Ну-ну.
Черговий раз йдучи слід у слід з Яном Валетовим не погоджусь із ним - воюємо ми таки з "русскімі", тому що ідентифікований ним противник "советский человек" творився за відпрацьованими століттями лекалами "вєлікоросса". А що не раз зустрічала згадки про чупакабру "правильних" українців (на думку московітів), які, на відміну від свідомих фашистів-нацистів-бЕндерівців, підтримують кримнаш і путлєра, так є таке в історії України явище, кочубеївщина зветься. Не знаєте - погугліть.

Пара слів про книги та подаруночок від коханого чоловіка на ДН - під катом.
Зверху - вниз.

АЕРОПОРТ Сергія Лойка. Звичайно, це ще далеко не головна книга про війну, маркетинг такий маркетинг. Читати я її повністю поки не можу, як і бути на Інститутській. Після війни.


Ноука от Горького Лука :) Гримуар лікує від штучного братерства, заряджає бадьорістю та продовжує життя. Видано у Новoросії Харкові видавництвом VIVAT. Якість книжки дуже приємна, починаючи від паперу, закінчуючи закладою, вибором шрифту (хча я б воліла не такий прозорий), малюнками та ціною (менше, ніж у набагато гіршого за якістю Аеропорту).

Хто не бачив інтерв"ю з паном Луком - дивимось (традиційно не зважаючи на недолугість журналістів). 



А ось і подаруночок :) Зацікавився - шо то такоє мамця фотографує?


Літопис самовидців від Оксани Забужко -  це фактично обране фейсбуку за 9 місяців і саме через це я її придбала - бо не "жила" тоді у ФБ. Чим більше часу проходить, тим прозорішою стає картина подій, маніпуляції залишаються там, де їх місце, а для мене цінною у даному випадку є не стільки фактична складова, скільки реакція співгромадян на подразники. Як той гомін серед "своїх" після побиття студентів - "Що робити? Треба йти!". Навіть якщо всупереч принципу Оккама зрештою виявиться, що це була диявольска маніпуляція, спрямована на підбурення українського суспільства, а не тупе мавпування методів східного сусіда (ймовірність останнього - 99,99(9)%), тим більше помітна різниця: нишпоритись по норах у страху "автозака" чи скинутись - бо "так не можна!".

Із анотації:
Від Євромайдану до АТО, від листопада 2013-го по літо 2014-го - ця книжка простежує, в хронологічній послідовності, зміну настроїв і глибинні психологічні трансформації в українському суспільстві. Колективний портрет «народження нації», що за кілька місяців пройшла шлях від мирного протесту до національно-визвольної війни, складено з найпопулярніших за цей час дописів у соцмережах, виступів в інтернеті, фраґментів новинної стрічки і т.д.
Понад сотню авторів збірника, серед яких як відомі літератори, блогери, журналісти, так і анонімні мережеві «ніки», об’єднує одне: всі вони були живими свідками й учасниками найдраматичніших подій новітньої української історії, і всі їхні думки й почуття, оцінки й пошуки смислів зафіксовано в режимі «включеного спостереження».

Якщо Літопис самовидців є тотально суб"єктивним поглядом на події, то під ним - #EUROMAIDAN — History in the Making - практично гола візуальна складова зі скупим описом подій українською та англійською мовами.
Антоація:


Але й це ще не все! Поки пост готувався до публікації, у мережевому морі повз мене проплила дуже цікава книга - Travels in Various Countries of Europe, Asia and Africa (part the first - Russia, Tartrary and Turkey) написана британським мінералогом та мандрівником Edward Daniel Clarke у 1810 році. Ті, хто не володіє англійською, можуть почитати переклади уривків, а я викладу скріни деяких спостережень, поки без перекладу. Єдине, що скажу вам, друзі: двохста років - не було. Як брехали московіти про українців, козаків Донських та Кубанських, нічого про них не знаючи і не бажаючи знати - так і брешуть. Бо невігластво та заздрощі, і це не я такий висновок роблю, а автор. Як закривались від усього світу, вбачаючи у кожному іноземцеві шпигуна, одночасно користуючись благами цивілізації, виготовленими/винайденими у його країні - так і закриваються. Просто неймовірно! 200 років пройшло, Карл, а читаєш як репортаж )))

Нрави та звичаї московітів - тиранів та жертв тиранії в одній особі

 "Всьо для слуг народа" - 200 років стабільності ))))
 Бруд, повсюдний
 Про літературні уподобання московської знаті. Нічого не нагадує :)?
 Санкции, санкции )))

 Манія підозр та заборон
 Зміна звичаїв з півночі на південь

 Про "малоросів"



У книзі часто зустрічаються поняття "Малоросія" та "Україна" - я спочатку трохи підзависла, але потім розібралась, було цікаво. Ось тримайте карту М. Драгоманова для роз"яснення. Загалом була вражена, що "малий" та "великий" стосовно назв держав - це зовсім не те, що відносно габаритів чи (само)значущості людей/особистостей. Малий - це початковий, "откуда єсть пошло" щось.


 "Лякалки" про донських козаків. Цікаво: Кларк пише, що дітлашня у станиці кричала їм услід "Московские канальи!", поки не розібрались, що то люди в гості приїхали. Зворушлива приязнь, привіт сучасним ряженим.

 "Пастернака не читал, но осуждаю!"

 Про чорноморських козаків на Кубані - історія, звичаї, зовнішній вигляд. Зауважу, що у книзі - набагато більше цікавого. Постійні читачі нагадують, що кубанським козакам було присвячено один з минулорічних дайджестів.






 Так що, шануймось, панове, не ми перші, але, сподіваюсь, останні ту потороч воюємо!
***
Ой, мало не забула! Надибала не показану фотку з Пилипця, трохи пофотошопила її, насолоджуюсь спогадами про ранок, схожий на лимонний льодяник :)

***
Новое видео Саши Сотника (да, он у меня все еще в ленте ФБ). 
Мы не воюем, мы бомбим. Защищаемся. Три пишем, два в уме, ну вы же понимаете, гы-гы - откуда ЭТО у молодежи?! Из живых - только парень с ирокезом. Саша, выдавая желаемое за действительное, пишет:
Вернулись со съемок опроса на тему "похоронного бюджета РФ на 2016 год". И знаете что я вам скажу?..
Народ разворачивается в сторону власти - вприщур и с подозрениями...
И я бы очень посоветовал показать этот опрос Вовочке и его окружению. Пока не произошла какая-нибудь всенародная "неприятность"...

На что получает шикарный ответ из Киева:
Понимаете ли, тут есть некий внутренний конфликт. Типичный русский обыватель - с одной стороны возмущен тем, что "везде разруха", "народное добро разбазаривают", "воруют", "дороги разбиты", "больницы развалены", "куда идут деньги?" "они там, наверху, вообще офонарели" и т.д.
Но с другой стороны, ему очень важно, чтобы мы - ого-го! Всем покажем кузькину мать! Этот наш - который САМ - он лучше всех и в мире его боятся! Потому что тогда обыватель ощущает себя родственной душой, соратником, плотью того, САМОГО, который показывает миру кузькину мать. И вот он уже не обыватель - он уже гроза мира.
Так вот ничего не изменится, пока до них не дойдет, что тот, который САМ - и есть первый виновник разрухи, что вот это самое "ого-го" и "кузькина мать" - одна из основных причин разрухи... И пока их внутренний конфликт не разрешится в пользу того, что надо бы забить болт на "кузькину мать", на "ого-го", на "мировой сионизм", "арабов", "сирию", "пентагоновских ястребов", "хохлов", "прибалтов", "русский мир", а также - что надо бы посадить (а лучше повесить) САМОГО вместе с окружением, а тех кто помельче - просто перебить лопатами, и спасать страну тут, внутри. - ничего не поменяется.
И пока они не займутся "чисткой сараев - прямым своим делом" и обустройством благосостояния своего дома - ничего не изменится.
И пока всего этого внутреннего переосмысления не произойдет - они будут смотреть в сторону власти вприщур и с подозрениями - но только когда будут чувствовать, что у них хотят че-то отобрать. И при этом - тут же будут размахивать колорадскими тряпками, лизать зады, выражать полный одобрямс любой войне, подлости, гадости - но которая позволяет им ощущать себя грозой мира, родственной душой, соратником, плотью того, САМОГО, который показывает миру кузькину мать...
Правда по факту являются они крайней плотью...

 

25 коментарів:

  1. Спасибо,Тоня! Особенно за книгу британского путешественника. Рукоделие вне политики? Ню-ню))). Сама это на себе прочувствовала в полной мере,начиная с аннексии Крыма,да и сейчас,даже когда перешла в новый блог,изменила формат, уже давно ни к кому не пытаюсь достучаться при помощи комментариев - ни вежливых,ни провокативных (ха-ха! вспоминаю себя год назад,все еще наивно верила,что кто-то услышит,засомневается) не покидают меня мои старые "подЛюжки". Величие,как ус у пресловутого Лёлика,нет-нет,да и отклеится))).Да ты и сама знаешь).

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Да ужжжж знаю ))) Видно сильно ты "подлюжек" (супер слово!) задела, что до сих пор не отпускает чудо-трава.
      Наивняшки мы были год назад. Перечитываю свой прошлогодний каминг-аут, он же "Усталый пост" - просто другой человек писал, вот ни разу не усталый, как оказывается из сегодня.

      Видалити
  2. О! А мені теж учора чоловік подарував "АЕРОПОРТ" Сергія Лойка!)))) А ще "Майдан. Нерассказанная история" Сони Кошкиной, буду читати після Олени Степової.
    З приводу "зворушливой приязні" переглянь ще раз "Тихий Дон" Герасимова ) А ще почитай " самого російського з російських " письменників Лєскова ( 6 том) , яке на початку 19 століття було ставлення " малоросів " до "москалів " ))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Який молодець в тебе чоловік )))

      Переглянь ще раз ))) Ха! Просто - "переглянь", тому що я його не дивилась, якась відраза все життя була до цієї тематики. Але, але... Прийшов час, дійсно.

      Виписки із твора Лєскова щодо єврейського питання, у якому він зачіпає також і питання українців, я давала в одному із дайджестів, але ти, вочевидь, маєш на увазі іншу працю? Якщо не складно, дай більш точну наводку, ніж "том 6", будь ласка :)

      Видалити
    2. Навпаки, в " Тихому Доні " багато " антирадянщини " - не знаю , як його в ті роки не заборонили до показу .

      Нє, нє з єврейського питання ) це художні твори хоча і з документальним ухилом. Наприклад.
      Повесть "Захудалый род". Кратко содержание: у одной княгини в известной наполеоновской войне погиб муж, князь, и узнав, что в трагический момент его пытался защитить чуть ли не ценой собственной жизни один солдат, "из хохлов" (остальной полк разбежался), приказывает разыскать его, чтобы отблагодарить. Далее диалог:
      "Как тебя звать?"
      "Петро Грайворона, -- говорит, -- ваше сыятелство!" -- и все это таким густым басом, что как из бочки содит.
      Княгиня и продолжают:
      "Ты из хохлов, что ли?"
      "Точно так, -- говорит, -- ваше сыятелство: я из хохлов".
      "Что же ты... за что ты особенно моего мужа любил?"
      "Никак нет, -- говорит, -- ваше сыятелство, в особину не любил"....
      ... "Как же так, если ты, -- говорят, -- особенно его не любил, то почему же ты его в очевидной смерти не бросил, когда от него все отстали?"
      "Командир, -- говорит, -- ваше сыятелство: командира нельзя бросить, на то крест целовал"...
      ...Княгиня изволят его благодарить.
      ..."Ну, назови мне добрых людей, которым бы ты за их добродетель чем-нибудь пособить хотел".
      "Никогда, -- говорит, -- я добрых людей, ваше сыятелство, не бачивал".
      Княгиня удивились и говорят:
      "Как: неужто ты во всю жизнь ни одного доброго человека не видал?"
      "Точно так, -- говорит, -- еще никогда ни одного не видал".
      "Неужели же, -- говорят, -- у тебя и в полку любимого товарища не было?"
      "Никак нет, -- отвечает, -- ни одного не было: меня в полку все "хохлом" дразнили".
      "Ну так хохлы-то твои, верно, тебя в деревне любили?"
      "Никак нет, ваше сыятелство, -- они меня, как я вернулся, стали "москалем" звать и выгнали".
      "Куда же они тебя и за что выгнали?"
      "Так, сказали: ступай вон, чтоб у нас здесь твоего МОСКОВСЬКОГ духу не было". !!!!))))

      Видалити
    3. Или вот, документальное "Бродяги духовного чина", содержание пересказывать не буду, только сноску-примечание Лескова:" Как на частное обстоятельство желаю обратить внимание читателей на то,
      что "сиск" идет о бродягах разных монастырей, как малороссийских, так и
      великорусских, но приметы бродяг везде описываются по-малороссийски. Отчего
      бы это могло происходить? Не оттого ли, что иноки из малороссов, будучи
      просвещеннее или, по крайней мере, грамотнее братии великорусской природы,
      везде содержали монастырское письмоводство в своих руках? Иначе, кажется,
      невозможно объяснить малороссийских слов в московских сношениях "о сиску"
      (Прим. автора.)

      Видалити
    4. Дякую тобі, Галю, за цитати - і час мені зекономила, і зацікавила читати самій одночасно :)
      Дуже показові:
      - і про те, хто кому хохол та москаль (сюрприз для деяких новоросів стало те, що для росіян вони не русскоязичниє братья, а хахли панаєхавшиє))
      - і про те, хто кому старшОй. Ще до війни (з початком спілкування на російських форумах) завважила цей нюанс, що коли зустрічається просто кричуща неграмотність - це буде юзер з росії, та й загалом наші чомусь пишуть російською набагато грамотніше за власне росіян.

      Видалити
  3. В массе - да. Согласна. А как же быть с антифашистами внутри логова фашизма? Когда вся страна в едином порыве вскидывала руку, были люди, которые понимали истинное положение вещей. И боролись. А тот же Немцов? Нет правил без исключений. Даже если эти "исключения" тихонько сидят на кухне, понимая, что против режима не попрешь.
    Я трезво на все смотрю, 49 авиаударов за один день по Сирии лишний раз подтверждают какой монстр рядом с нами, и хотя лично мы прервали отношения со всеми родственниками именно на этой почве - нельзя всех под одну гребенку. Есть же и нормальные люди. Не может не быть.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. За книги спасибо большое, обязательно буду читать.

      Видалити
    2. Совершенно верно: нет правил без исключений, которые в свою очередь лишь подтверждают правило ))) Или так: наличие у отдельных лиц иммунитета не отменяет факта эпидемии.

      Нет единой точки зрения среди наших соотечественников на вопрос "как быть". Есть еще более радикальные, у тех, кто прошел через войну, например - http://petrimazepa.com/tribute.html
      Мой личный ответ - отпустить (сравните это с постом от 8 мая прошлого года). Именно нам отпустить, не искать среди них нормальных, не радоваться этому как энному чуду света. Не заставлять их своей приязнью и ожиданиями сидеть на двух шизофренических стульях - совести и любви к косой-кривой, но родине. Не ждать, пока из либерала вылезет имперец, потому что никто последовательную антиимперскую политику там никогда не проводил. Мы хотим, чтобы 86% отстали от нас - и, как бы странно это не звучало, мы, в свою очередь, должны отстать от 14%. Нам и всем явным и скрытым жертвам рф от последних, которых на междусобойные дозволенные селфи-марши собираются десятки тысяч, а на антивоенные пикеты - просто сотни еле нашкребаются, от них проку нет, а время и силы нужно тратить на себя. А у них впереди много интересного: демаркации границ, поиски себя, очистка мозгов 86%... Зачем мешать?
      А потом - будет потом. Только братьев мы в дальнейшем будем выбирать сами.

      За книги - большое пожалуйста :) Такое махонькое алаверды за ваши читательские обзоры :)

      Видалити
    3. Да не о решении речь была, как раз я, скорее, сторонник радикальных методов. Тут мы с тобой в одной лодке. Мне жаль людей, которые все понимают, в том числе, свое бессилие.

      Видалити
    4. А, значит подкрался ко мне вирус misinterpretation. Что, впрочем, не отменяет тезиса о необходимости массовых проявлений здорового индивидуализма с нашей стороны. А то слова с делом как-то расходятся: тут - нам не нужен старший брат, и рядом - аааах, что сказал иванов, а что сказал петров!... Да не пофиг ли?

      Жаль мне тех, кто что-то делает. Вербовочные палатки новоросии-новосирии пытается убрать, в пикетах стоит. Понимающих и при этом молчащих - не так чтобы очень.

      Видалити
  4. Тонь, завидую как заядлый книгоман, вон даже запах новых книг умудрилась унюхать))), Буду ждать появления в сети электронных вариантов, очень интересно полистать, особенно
    Ноука от Горького Лука

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Нет ничего проще нежели почитать Ноуку - там ссылка в посте на его ЖЖ активная, берешь и читаешь от старых постов к новым :) Или ты хочешь именно версию, причесанную для печати?

      А книжечки паааахнут, да ))) Причем, каждая по своему.

      Видалити
    2. я уже по ссылке прошла, отдельно за нее спасибо, мне теперь есть что почитать)))

      Видалити
    3. Читать не перечитать, я бы сказала! Прям даже завидно немного )))

      Видалити
  5. Дякую за інформацію про книги! Про "Аеропорт" багато чула, дописи Горького Лука читала вибірково у ЖЖ, про "Самовидців" взагалі не знала. Хоча боюся, щотакі книги я зможу читати ще не скоро (( А от скріни чудової іноземної книги обов"язково почитаю. У мене з історичних книжкових новинок є "Україна. Загартована болем", та я до неї поки що підступитися не можу.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Якщо нормально можеш читати такий текст з екрану, то там уся книга дуже цікава (а вона ще й не одна). Не менш цікаво буде прочитати книгу маркіза де Кюстіна, яка так розлютила царя ))) http://mysliwiec.livejournal.com/9751.html
      Про "Україна. Загартована болем" не чула, але не впевнена, що також зможу читати від корки, до корки таке. Багато з фактів відомі, але подані у такій концентрації...

      Видалити
    2. Не сумніваюся, що цікава ))) Треба буде почитати, хоча й не люблю читати з екрана (( а доводиться посітйно. Книга маркіза в мене є в паперовому варіанті, і вона прекрасна )))
      Так, у цій книзі дуже концентровано, тому буду або маленькими шматочками її читати, або дещо згодом

      Видалити
  6. Дякую Тоню, на замітку усі книжки взяла, але зараз почитаю тільки збірку Забужко /ну дуже її люблю /. До речі з нею познайомився чоловік моєї подруги - він від неї в захваті! Щось не читається зараз нічого, не робиться, якийсь ступор...

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Привіт, Оксаночко! Розумію твій стан добре. Погано, що ступор, але, з іншого боку, стільки було напруження...
      Я, соромно зізнатись, Забужко раніше не читала, хоча знала і про неї, і навіть назви творів. Якось не складалось, але все ще попереду :) Нині читаю її ФБ-сторінку, стежу за інтерв"ю та статтями.

      (а знаєш, що я зараз вишиваю? твою хатку, от ))))

      Видалити
  7. Книжки не коментую, бо моїх коментарів вони апріорі не потребують, тому що є must have кожної української родини.
    Дякую за посилання на пана Мисливця, де я теж почала читати ці дуже цікаві подорожні замітки! От якби його перевидали в нас! Вважаю, що такі книжки негайно треба перекладати та розповсюджувати!
    Прокоментую маленького біленького й пухнастого подаруночка... Це ж чудо якесь, це совенятко!

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Так, люба, книжки ці в нашому колі бездискусійні практично. А от совеня крім тебе ніхто не помітив, отака журба... Тож дякую )))

      А я сьогодні придбала ось таку книжку - http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/27049/
      Особистість і праці Шевельова для мене поки обмежуються статтею "Москва, Маросєйка", тож із задоволенням буду її читати.

      Видалити