Today

Три роки і життя тому, керуючись фундаментальним українським принципом "яке їхало, таке і здибало", я займалась невдячною справою - збиранням "своєї росії". Марудна справа, тим більше, що хрест на "хароших рускіх" я також фундаментально поставила невдовзі, того ж 2014 року, після того як сюжет із розіп"ятим мальчіком використали у допиті льотчика збитого українського літака.
Чому невдячна і марудна? Та тому що на кожну "росію" знайдеться своя "Україна":
- з принципово і пожиттєво ватяних вічнобратьских "родствєнікав с Украіни";
- з підкреслено аполітичних мизамірок;
- з позірно патріотичних панянок, що в той же час не гидують платити гроші російським схємодєлочкам (NB: you can use, you can't be used!);
- зі щирих, але інфантильних патріотів, які несвідомо тримають глибоко у шафі пару дірявих, але таких милих серцю дитячих радянських колготок-унісекс і передають їх своїм дітям та онукам; 
- і т.д., і т.п.

І кожен вважає свою версію населення сусідньої країни єдино правильною :) А насправді - це просто смакові уподобання.
Де ж правда, спитаєте ви, якщо їх так багато нашаровується на одну і ту ж територію, штовхається ліктями і сперечається до хрипу (колись часто, нині вже зрідка, бо інакше збожеволіти можна)?

А в Нюрнберзі Гаазі правда. Не перемикайтесь, все тільки починається.

P.S. І знаєте, що кумедно? Багато з тих, хто тримає в кишені документ з тризубом, за пазухою триколор, а за спиною дулю, невдовзі таки пензлюватиме отримувати біометричний паспорт. Тому що Путін Маша - це Маша, а два рази - це два рази.

P.P.S. Для гостей с россии: слова "сакральньій" и "украсть" - не однокоренньіе.