Вихідні у Пилипці

 ...Від Карпатських гір до славетного Донбасу - друга година за київським часом!

Так би проспівали вам про точний час на одній дуже місцевій "бандерівській" радіостанції, якби ви разом зі мною не спали у вагоні потягу Київ-Ужгород. А зранку і на всі минулі вихідні знов був Пилипець, який вже отримав власний тег у блозі :)

Субота

Ранок видався мальовничим, із густим туманом, що спочатку перетворив світ на казку, а павучі тенета - на витвори ювелірного мистецтва.

Буквально за півгодини від туману залишились лише росяні "тарілки", які напевно плете якийсь специфічний вид павуків, а повітря вже почало дзижчати від спеки під блакитним небом.

Після сніданку - на гору!
Дзвоники, багато-багато дзвоників, нарахувала щонайменш три різних види. Віола спробувала замаскуватись серед сусідів :)

 Недалеко від підйомника є невеличкий кам"яний виступ, який ховає чимало маленьких див.

Навесні я почала підкорювати Гимбу, дійшовши АЖ )))) до позначки 700 метрів. Цього разу, згадавши формулу Оленки "1,01", піднялась ще вище: доказ - чорненька піктограма на місці моєї минулої зупинки. Ледь знайшла її на фото! Насправді, це навіть не 1,01, а щонайменше 1,9. Наступного разу мушу дійти до самого верху!

Площа чорничної щітки, якою вкриті схили, вражає! Як і краєвид, який треба бачити на власні очі - або хоча б через об"єктив з широким кутом.

Пострибала донизу. Наступного разу не забути виламати собі палицю!
Увага, дєтям до шишнадцаті! Зійшовши трохи вбік від грунтівки до покинутої велостежки, можна дізнатись, як робляться нові коники :) 

Пекуче сонце трохи затягло тонесеньким серпанком, чудова погода для того, щоб прогулятись до водоспаду Шипіт через гори, повз поселення хіппі та туристів.

Чорниці, чорниці, усюди чорниці! Впізнаєте на нижньому фото складку між горами? На неї ми раніше дивилась збоку, тепер - знизу - і від неї до водоспаду навпростець.

Робимо зупинки біля мальовничих куточків, красу яких, на превеликий жаль, світлини не передають і на 10%.

Неділя

Ранішній візит до Шипоту у надії бути з ним на самоті, якщо не рахувати купальщиків та таких же розумників. Розумникам було начхати, що людина з камерою на штативі 15 хвилин чекає, поки всі ви по черзі вмочите руки у водичку біля самої скелі, бо ж на п"ять метрів нижче вона геть інша. Покричите, пострибаєте. Довелось вживати пантоміму. З людиною зі штативом пантоміма була геть інша. "То може ви також сюди? ПрОшу!" - "Та ні, ні, дякую, я вже".

Сам Шипіт був цього разу тихий, навіть можна поруч розмовляти, тож ефектних фото не вийшло. Ну, дарма, не останній раз у гостях.

Анатомія водоспаду.

Фрагменти мовчазні...

...та не дуже.

Почали розбирати пакунки шашличники, підтягуватись екскурсії, а отже - час йти снідати та знов на гору. Хтось гасає, а хтось впав у рожеве море іван-чаю (його також дууууже багато на схилах), мліє від сонця та бджолиного гудіння :)

Але ще не всі пункти програми виконано! Остання зупинка - чайовня, де треба підбадьоритись каврю та освіжитись напоєм із джерельної води, імбиру та спецій. Ну і неодмінно ознайомитись із народною творчістю :)
Малюнки людей, що вміють це робити, привертають увагу. Як і вже знайома нам з травневого візиту киця :)

Як же ж без плебісциту у наш час! Ще у суботу "бюлетенів" кримчан не було, а харків"яни пришпилювали листочок в мене на очах. Вчасно завітала!

Гості з Краснодару підписали своє послання, але я підпис обрізала заради їх безпеки. Від гріха подалі, там же 99% йоббиків (це партія така, а не те, що ви подумали).

Географія нічогенька :) Гостей з ЮЕсЕй я, здається, бачила - симпатичні чорношкірі дівчата, я вирішила було, що це хтось із наших афробендерівців (пригадуєте фото з Одеси у одному з останніх дайджестів :)?)

І наостанок - пара світлин вечірніх Карпат з вікна вагона. "Поталанило", бо він був такий старезний, що вікно було прочинене очманілими від задухи пасажирами майже на третину :)