Добридень :)

Сиджу уранці на лавці в сквері бо треба згаяти трохи часу.

Аж тут бачу - прямують доріжкою патрульні. Новенькі, вперше роздивляюсь зблизька :)

Стрункі, чистенькі, але не це головне. Ви ж знаєте, з яким виразом обличчя ходять зазвичай наші мусори. Наглядач на плантації, не менше. Причому у фаворі в господаря, тому від почуття повної безкарності його аж мружить.

Так от, скажу я вам як людина, що змушена "по роботі" бути ще й психологом та фізиогномістом (добре, що поки хіромантія не стала у нагоді )))). Цих новеньких вирізняв вираз обличчя, як день від ночі. Настільки, що я мимоволі з ними привіталась (ну й вони зі мною ))). Шкода лише, що замість "доброго ранку" не побажала "гарного дня".

Цитуючи улюбленого бандерівця з Маріуполя, "Мне нравится ... почин с новой полицией. Это пахнет идеализмом. Тем самым, который мы все потеряли".

Потім мама з двома дітками, що сиділа на лавці навпроти, зібралась додому. Хлопчик, проїжджаючи повз мене на самокаті, зупинився, дивлячись в очі серйозно, чемно привітався із незнайомою тітонькою, дочекався відповіді і тільки після цього поїхав наздоганяти маму.

І хоч трапились мені і ранішні пивосмоки, і сміття поруч з урнами, і інші реалії нашого життя, але - не все за рік. Нова, чиста Україна - в наших руках. Правда :)?

А оскільки що то за книжка, в якій немає малюнків, то дістану із нетрів компьютерних електронний скрап з ведмедиком Ліклем. Сто років назад робила (вишивала - усі двісті!) зараз бачу недоліки, але як є, так є.

І пісеньку з улюбленого фільму :) Усім совам присвячується!