Boka Kotorska

Перший візит у нове місце, чи то місто, чи - тим більше - країну, завжди провокує починати з макро-погляду, якщо тільки у вас немає вдоста часу охопити листя, квіти, хмари, світанки над краєчком чашки з кавою, захід сонця крізь маленьке вікно горіща покинутого будинку...

З відвідин Монтенегро ми привезло знимків мало? багато? важко сказати, але абсолютно точно це погляд гостя, що прийшов у дім уперше.

Почнімо із місця, що виявилось лідером по кількость "відбитків" на умовній плівці та в пам"яті - Которської бухти (серб. Бока Которска). Це любов з першого погляду :)

На титульній сторінці - псведопанорама Котора і бухти (не робить моя мильниця гарні панорами), далі - кращий вид на старе місто. Зруйновані землетрусом 1979 року та відбудовані старі міста, на жаль, втратили свій автентичний вигляд, як на мене (старе каміння у новій кладці), хоча у Барі... Про це іншого разу :)

Найвужчу частину бухти між Лепетани та Каменарі з"єднує паром (у країні площею з Київську область дуууже гостро стоїть питання економії часу ))) Пасажирів він перевозить безкоштовно, автівки - за гроші.

Жодне фото не передає простору, світла, повітря, співів цикад...

Закритий чоловічий католицький монастир, вхід до якого дозволено лише родичам монахів.

У церкві Божої Матері на Скелі ми мали вільного часу буквально лічені хвилини, тож роздивитись цікавинки музею та обійти штучний острів, на якому вона побудована, і знайти гарний ракурс для зйомки я не встигла. Тому макро-погляд вимушено звузився до мікро-фрагменту. Підписники мого інстаграму впізнали качечку, що виступала моїм альтер-его і нашою супутницею в усіх походеньках (щоправда, не завжди її діставали з рюкзака))

Пераст - місто однієї вулиці-набережної. Гід казала, що носиться у повітрі думка перетворити його на аналог острова Светі Стефан, закрите місто-готель, тож поки є можливість відвідати його - користуйтесь нею.

Так виглядає місто з протилежного берега, з боку рибних ферм.

Долішній Столів

Знов Котор, повертаємось до початку допису. У місто ми приїхали разом з екскурсією, але замість того, щоб тинятись під байки гіда Гоци старим містом, вирушили на штурм Которської фортеці, від якої власне і відкривається той шалено прекрасний краєвид з першого фото.

Рибки стоять у холодній прозорій воді гірської річечки. Хто такі, не знаєте?

Серпантин веде все вище і вище...

Ура, встигли! Маємо час збігти "офіційними" сходами донизу і кинути погляд на старе місто на шляху до автобуса, що повезе наз "додому", у гібрид Ялти-Феодосії-Скадовська-Лазурного ("Скажитє, как єго зовут?"- "Бу-та-та-та-та-та-тата!.."))).

Наступного дня ми взяли машину (якщо є водій, це набагато цікавіше і дешевше за екскурсії, ненавиджу ходіння строєм з дитинства) і у теплій компанії покаталися на паромі, проїхали кругом бухти, піднялись серпантином до Цетінє і національного парку Ловчен, але це вже зовсім інша історія :)