Дайджест №7

1. "Непохована країна та її відкривач"

«Головною проблемою для сьогоднiшньої Європи є проблема українська. Глибокий iнтерес до цiєї країни зумовлений її впливом на європейський мир i дипломатiю; в той самий час, iз нею тiсно пов'язанi життєво важливi британськi iнтереси. Бiльшiсть людей не розумiє, як глибоко саме тут закорiнена причина європейських чвар усiєї першої чвертi столiття. Не дивно, що про цю країну досi так мало було чути: гноблення української нацiї постiйно супроводжувалося забороною слова «Україна» та приховуванням навiть самого iснування українцiв. Це «стирання з лиця землi» проводилося так успiшно, що для бiльшої частини свiту Україна залишилася тiльки в поезiї та переказах; завжди й незмiнно вважалося, що якщо вона десь колись i була, то вже давно похована на кладовищi мертвих i забутих нацiй»

«Щоб отак у добу високорозвиненого зв'язку та видатних iнтелектуальних досягнень можна було створити iлюзiю, нiби потужна, жива нацiя нiколи не iснувала, а якщо й iснувала, то щезла кiлька сот рокiв тому, — це може здатися неймовiрним, хоча вже в нашi новiтнi часи ми маємо багатющий досвiд репресивної сили автократичних режимiв…»

Не зазираючи у гугл можна подумати, що ці слова сказано сьогодні у відповідь на численні закиди тих, кого нині відзначеноі Каїновою печаттю на покоління вперед. Але насправді це фрагмент промови «Українське питання», виголошеної британцем Ланселотом Лоутоном пiд час засiдання Англо-українського комiтету у Палатi Громад 29 травня 1935 року. Ланселот Лоутон - не тільки журналіст, але насамперед визначний британський економіст, історик та політолог. Його перу належать двотомове дослідження "Імперії Далекого Сходу: Японія та її колоніальні володіння, Китай та Маньчжурія. Політичні проблеми Східної Азії та Тихоокеанського регіону" (перед 1923), а також книги "Російська революція (1917-1926)"(1927) та "Економічна історія Совєтської Росії" (1932).

Про історію підняття із небуття цієї промови та її видання в Україні - частина 1, частина 2

Читати "Українське питання"- http://waplib.net/book/422485/

2. "Говорили і курили..."

- А вот Западная Украина если что - сразу побежит присоединяться к полякам!..

- А вот заберет Польша себе Западную Украину!..

Не, ребята, так не пойдёт. Дорослішаємо. Вибачте, що не своїми словами:

"Така вже людська вдача, — кожен, хто впав, хоче бачити втіху для себе в падінні іншого, бо бути в падінні самотнім — то нестерпно".

Іван Багряний, "Сад Гетсиманський"

3. Наша поки що не постійна рубрика "WTF, камради?", або "про смаки не сперечаються", або "я художник, я так вижу"

Вотзефак нумеро уно. Новий твір Океана Ельзи під дивною назвою "Не твоя війна". Як би так пом"якше сказати... Хлопці, ви щось або перемудрили, або недомудрили, або чиїсь агенти, або випали з життя, або я не знаю вже що. Говорити таке стомленій, заплаканій, зубожілій країні... І не треба казати "почитай слова". Читала, nic nie zrozumiała (невеличка гіпербола) з того потоку свідомості, але запам"ятовується приспів, чи не так? А приспів співзвучний з цьогорічним шкандалем у Херсоні чи Миколаєві, вже не згадаю, коли провідниця не пустила бійців до вагону зі словами "Це не моя війна!".
Update, як то кажуть.
Любі мої, почитала я тут за нічною кавою коментарі під кліпом на офіційному каналі ОЕ. Вата (у даному випадку немає значення, ольгинські повії чи ідейні бавовняні коробочки) - у захваті. Вона не вишукує подвійні та потрійні сенси, вона радо схопилась за те, що люб"язно поклав Славко на видноті: "нам, українцям, протягом багатьох століть постійно нав’язують ззовні чиїсь думки, дії та, навіть, війни" - чудовий привід черговий раз звинуватити українців у тому, що вони шукають винних у своїх негараздах.
Ну і хочу наголосити, що особисто я хотіла б акцентувати вашу увагу на першому матеріалі дайджесту. А пісня - то лише пісня.

Вотзефак нумеро дуе. Тимчуковські ролики, присвячені Дню перемоги. "Дед, с победой" (спасібодєдузапабєду, тільки колорадської стрічки у кадрі не вистачає), російською мовою з українськими субтитрами (окремий вотзефак) під час російсько-української війни, наскрізь совковий підхід до сценарію та режисури. Ми знаємо, коли почали "святкувати" 9 травня. Ми в курсі, скільки з тих, хто пройшов війну не у складі "заградотрядов", не вважали цей день святом і намагались уникати привітань та офіціозу до кінця життя. Загравання із патріотичними гаслами та майданівським "мама, я поел и в шапке" ситуацію не рятують. При цьому набагато кращий ролик В"ятровича наче ніхто не помітив.

4. Позитив

Днями оці наші інтернети облетіло дуже зворушливе фото з Полтави :) Дівчинку тут же назвали генеральшею, яка проводить огляд військ, пригадали відомий анекдот про тюбетейку ))

http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/poltava/uk/publish/article/194215

На фото полтавка Діана Мустафаєва. Того дня вона разом із рідними зустрічала татка, бійця батальйону «Полтава» з АТО.
– Діанка дуже скучила за татом, вона так довго не бачила його, і на фотографії саме момент того, як вона біжить до тата, – розповіла Тетяна, мама дівчинки.
Джаваншир Байрамович Мустафаєв уже не вперше повертається на ротацію зі Сходу. Малечі недавно виповнилось 2 рочки, вона шукає тата серед усіх чоловіків у формі.
Автор фото, Алла Квіта, згадує той день:
– Це було 26 квітня, коли батальйон «Полтава повернувся із зони АТО. Діанка бігла якраз тоді, коли було шикування бійців. Вона не впізнала татка серед чоловіків, що були майже всі в однаковій формі. Дійшла до кінця шеренги, тоді її на руки вхопив наш Сергій Віталійович Альошкін, щоб дитина не розплакалась (заступник начальника УМВС, начальник міліції громадської безпеки, полковник міліції - авт.). Пізніше малеча вже обіймала татусика.

Пише пан Мисливець з Одеси:

Одеса (рік по подіям 2 травня 2014 року)
Ещё пару дней назад  этой  надписи не было.
Сфотографировал сегодня.
Одесский дворик.Цветет черешня.
Молдаванка.
Дети рисовали для себя (с улицы не видно, ворота на кодовом замке).
Код знаю, но не скажу.

І наостанок:

5. У парку Кіото розквітли сакури!!!