Farewell, 2014!

Як ви знаєте, традиційний новий рік я не святкую (точніше, святкую за власним відліком), завдяки чому позбавлена усіляких синдромів відсутності новорічного настрою, метушні та інших проблем, притаманних людям з кепською здатністю до самоорганізації, заниженим рівнем креативності та напруженим грудневим робочим графіком. До тих, хто вміє зробити з життя свято з великої літери С, як-то Лєночка-Бубік, ставлюсь із величезним захопленням :)
Не-свято дає час підвести підсумки календарного року, що будуть такими як і сам рік, тож шукачам винятково святкового позитиву можна не перейматись читанням тексту.

Жахливий рік був. Стільки горя, стільки сліз. Інститутська, кримнаш, Боїнг, Іловайськ, уся ця садистська війна... Нехай те, що дістається нам за таку ціну, буде найдорожчим для кожного. Скоріше закінчиться війна. До певних речей, людей, місць вороття уже не буде, тому що ніж лагодити криве, краще з нуля будувати нове. Хай те, що їх замінить, буде кращим та міцнішим. Справжнім. 

"Я навряд чи буду тим, ким я був". Люди випереджають (не можу сказати поки що "випередили", на жаль) у своєму особистісному та цивілізаційному розвитку нашу так звану (самозвану) поки-що-еліту, тому очікуємо бурхливе політичне життя у наближчі два роки. Принагідно бажаю нашому майбутньому Гетьману, що зараз захищає Україну десь у Пісках, де йде запеклий бій у хвилини, коли я пишу цей текст, чи у ДонАП (як казав кучерявий фсб-блогер варламов, "пригадайте цей твіт" десь через пару років), аби кулі минали його та кожного бійця і волонтера, повертайтесь живими та з перемогою, попри все!

Я вдячна цьому року за те, що відсіяв випадкових людей з мого блого-життя (у реальному таких не виявилось, на щастя) і подарував знайомство з чудовими пані, розумними, чуйними, патріотичними, майстринями на всі руки :) Ми часто влаштовували рукодільні зустрічі, на яких підзаряжались оптимізмом (одна лишень Аллочка наша чого варта ))), обмінювались думками та подарунками.

До речі, дівчата. Є пропозиція влаштувати міні-здибанку для любителів пива десь у січні (як логічне продовження нашого з Анею палкого потягу до ковбаски ))). Хочу відвідати якусь із київських броварень, де варять смачне живе пиво і не менш смачно готують, а от яку - не знаю. Як вам такий формат :)?

Крім людських надбань, цей рік був доволі щедрий на творчість (шукайте під тегом "я не волшебник") та набагато менше на вишивання, де я зіштовхнулась з черговою кризою жанру, але це добре, тому що криза - це для розумної голови завжди поштовх до розвитку :) Вишивання було настільки мало, що й статистику соромно наводити, проте справа як завжди не у кількості: обидві мої квіткові мрії, палаючі віоли у виконанні улюблених дизайнерів, МТСА та Веронік Ажинєр, побачили, нарешті, світ. Тепер оформити... якось... про ціну навіть думати поки не хочу. Молодець я - досиділась, поки з/п у валютному еквіваленті удвічи зменшилась :(...

Також я дуже радію (але підозрюю, що радість мою поділяють далеко не всі старі дописувачі ))), що життя змусило відійти від переважно рукодільного формату блогу, який, виявляється, доволі сильно на мене тиснув. Для себе та тих читачів, кому до душі мої добірки, усі відповідні пости промаркувала тегом "дайджест".

Рік 2015 буде важкий, котики мої та кицюні, але ми здолаємо.

Най прийде весна!

Слава Україні!

Ще до результатів року. Не знаю, чи відомо росіянам, але багато українців, у тому числі й наша родина, 23 роки піднімали келихи "Совєцького" шампанського двічи, відзначаючи новий рік "по Москві" (разом із сестрами, племінниками, батьками, дітьми) та за київським часом.

Цього року мільйони родин не менш ніж на три покоління вперед назавжди відмовляться від цієї традиції.