Гучним фіаско завершились мої спроби (високо)художньо сфотографувати освітлений ліхтарями вишневий цвіт. Ще й сусідська киця Лізка вперто не хотіла позувати, знайшовши якусь свою котячу #зрадоньку і не реагуючи на звукові подразники типу свого імені. Подумаєш, кличуть!
(запилені після зими бильця балкону додають твору життєвості та достовірності :))
Довго тягнеться робочий день, швидко минає вечір, як мить пролітає ніч. Ось за що я її люблю - уночі право на себе маю тільки я! Нічні гуляки (усі як один тверезі, до речі), що проходять вулицею, сприймаються як співучасники маленького егоїстичного злочину, а котики отримують повноцінний доступ до свого котячого кадастру (хоча й удень вони не надто переймаються конкурентами-сусідами).
Хоч трохи, але весняного снігу я все ж маю.
P.S. Абсолютно інстаграмівський допис, який я не хочу тягти в інстаграм, занадто він нематеріальний, як на мене. Хоча і має свій шарм.
У тебя с балкона прекрасный вид!
ВідповістиВидалитиВишневый камуфляж :) Скоро буду вышивать на балкончике
ВидалитиКвіти у темряві такі містичні... А кицьки - вони такі )) У батьків на дачі вони так само полюбляють повернутися дупою, коли їх фотографуєш ))
ВідповістиВидалитиНа балкончику, мабуть, добре вишивається ))
Ой добре ))) Сидиш така за завісою з листя, в курсі всіх справ броварчан, що люблять триндіти по телефону йдучи вулицею )))
ВидалитиЧарівно... шкода, що швидко минає.
ВідповістиВидалитиШвидко. У нормальних людей :) Але в нас така белебень, що вишеньки трохи довше цвітуть, ніж зазвичай
ВидалитиНезвичайне вішневе мереживо. Тоня, така неймовірна краса!
ВідповістиВидалитиЩе красивіше вид з першого поверху, де вишня підсвічена спереду та знизу.
Видалити