вівторок, 12 травня 2015 р.

Ми вдома.
Настрій - дивний. Все ще балансую між відчуттям того, що ти не належиш світу, яке охоплює мене у вагоні потягу, та відчуттям належності усього світу тобі, що огортає душу, коли стоїш на самоті, а під ногами майже кілометр спуску.
Відпочила чудово :). Як наслідок - кортить рубати канати, палити мости, звільняти шухляди.

Фотографій пейзажів буде мало, тому що мильниця з від душі кропнутою матрицею годиться лише на макроквіточки, тож, пані Лоцман, фотозвіт за вами :)

Олександр Антонюк. Крок назовні


17 коментарів:

  1. Ура!!!!! З приїздом!!!!! :)
    Що за настрій? :) Навіщо палити мости? Рубати канати? )))) Чекаю фото квіточок :)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Квіточок мало, але такі, яких у наших краях я ще не бачила. Будуть, але згодом - зараз на мене чекає робота :( Ніяк не хоче на Федота переходити!

      Навіщо палити? Щоб необережно не стати на трухлявий місток :)

      Видалити
    2. Робота...робота...ну її :))))
      Забудь про ці місточки! Тобі потрібний позитив, чомусь мені так здається :))))

      Видалити
    3. О! Я його набралась по самі вуха ))) Такі місця дозволяють провести гарну інветаризацію, наведення ладу у собі також є позитивом.

      Видалити
    4. Я рада за тебе :)
      Шепнула б на вушко про канати, цsкавоооо :)

      Видалити
    5. Про канати - при зустрічі, коли не забудемо :)

      Видалити
  2. З поверненням! Відпочила - і нумо до канату та мостів?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Як виявилось, коли канати тримаються на одній ниточці, то однієї лише вербалізації настроїв, навіть не намірів, вистачає, аби вони самі рвалися.
      А я - до роботи, сьогодні розгребла наявне до перевірки, сама з себе тішусь.

      Видалити
  3. З приїздом! Викладу сьогодні нову порцію.)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Чекаю :) Ми з тобою ще й різні погоди застали, у мене суцільні хмари і дві цяточки сонця. Як результат: ледве не половина фото, які відібрала для показу - з чайовні )))

      Видалити
  4. У вагоні саме таке відчуття: між двома світами. Один вже покинув, до іншого ще не дістався.
    " Полоса отчуждения"

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Дуже люблю це відчуття. Дивно, що його викликає лише потяг.

      Раніше при відправленні потягу з Київського вокзалу грав "Козацький марш", цього разу не було, хоч на стоянці у Львові почула.

      Видалити
  5. чому я не чула ніяких козацьких маршів жодного разу як вирушала кудись потягом?
    взагалі музики не чула, глуха напевно на обидва вуха :)
    ти десь по Західній Україні мандрувала?
    котик сумненький якийсь :(

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Раніше (ну як раніше, роки три я не їздила) грав у вагонах "Запорозьский марш", я за це обожнювала момент відправлення потягу. Нині нічого не було, хоча стільки вояків їздить. А от у Львові він грав на пероні, приємно було дуже.

      Видалити
  6. виникає слушне питання: де мандрувала?

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Західною Україною, знов були у Пилипці http://vorchenok.blogspot.com/2014/08/blog-post_8.html Скоро фото-звіт покажу

      Видалити