неділю, 30 квітня 2017 р.

Yellow Fever

Друзяки знають, що улюблений мій колір - зелений.
Але раз на рік, десь у квітні, все йде не так, як заведено, і він поступається місцем абсолютному аутсайдеру решти року - жовтому.
Саме в цей час я якось придбала жовто-лимонний світшот, який дуже подобається подружкам та батькам і категорично не сприймається чоловіком, аж до погроз "я з тобою не піду, якщо ти ЦЕ вдягнеш!". "Що з тобою було коли ти його купляла?! Цей колір!.. Цей малюнок!..". Що було, що було... Жовте загострення було :) Лікується методом витрушування жовтого з голови шляхом придбання чогось категорично-жовтого або фотографуванням жовтого на жовтому :)

неділю, 23 квітня 2017 р.

Prairie Schooler 152 - Two rabbits (оновлено)

Ні, це просто не-мож-ли-во! Ця погода, цей вітер, ці фотоплани шкереберть.
Ой, всьо.
Тримайте зайчиків, два кадри в паузі між поривами лагідного весняного урагану.

Update :)
Наступного дня я продовжила маленьку фотосесію вуханцям вже в хаті. Не люблю однобоке освітлення для зйомки вишивки, але надворі просто зносить капелюха - і згідно з прогнозом пакращення нє прідєт даже папізже, а нарциси тим часом відцвітають...
Дивіться, що вийшло.

вівторок, 11 квітня 2017 р.

Walking Home

Трохи скромної весни. Цей же день рівно рік тому був рясно всіяний квітучими кущами (цьогоріч вони обрізані і сумні) і таким же вітряним.

четвер, 6 квітня 2017 р.

Today

Три роки і життя тому, керуючись фундаментальним українським принципом "яке їхало, таке і здибало", я займалась невдячною справою - збиранням "своєї росії". Марудна справа, тим більше, що хрест на "хароших рускіх" я також фундаментально поставила невдовзі, того ж 2014 року, після того як сюжет із розіп"ятим мальчіком використали у допиті льотчика збитого українського літака.
Чому невдячна і марудна? Та тому що на кожну "росію" знайдеться своя "Україна":
- з принципово і пожиттєво ватяних вічнобратьских "родствєнікав с Украіни";
- з підкреслено аполітичних мизамірок;
- з позірно патріотичних панянок, що в той же час не гидують платити гроші російським схємодєлочкам (NB: you can use, you can't be used!);
- зі щирих, але інфантильних патріотів, які несвідомо тримають глибоко у шафі пару дірявих, але таких милих серцю дитячих радянських колготок-унісекс і передають їх своїм дітям та онукам; 
- і т.д., і т.п.

І кожен вважає свою версію населення сусідньої країни єдино правильною :) А насправді - це просто смакові уподобання.
Де ж правда, спитаєте ви, якщо їх так багато нашаровується на одну і ту ж територію, штовхається ліктями і сперечається до хрипу (колись часто, нині вже зрідка, бо інакше збожеволіти можна)?

А в Нюрнберзі Гаазі правда. Не перемикайтесь, все тільки починається.


P.S. І знаєте, що кумедно? Багато з тих, хто тримає в кишені документ з тризубом, за пазухою триколор, а за спиною дулю, невдовзі таки пензлюватиме отримувати біометричний паспорт. Тому що Путін Маша - це Маша, а два рази - це два рази.

P.P.S. Для гостей с россии: слова "сакральньій" и "украсть" - не однокоренньіе.

неділю, 2 квітня 2017 р.

Magnolia

Всі, напевно, знають, що бутони магнолії схожі на вербових котиків (ну або пухнасті ковбаски, якщо хто голодний зараз). Тепер знаю і я :) Сезон можна вважати відкритим! У старому ботанічному саду наважились розквітнути перші магнолії, коли ми ще ходили трохи закоцюблі та в шапках, тож у перший теплий день вони були зірками і центром уваги численних відвідувачів. А решта (магнолій, не гостей)) вже на низькому старті.