неділю, 31 серпня 2014 р.

Иловайск, 30.08.2014

Я не буду спрашивать, что забыла чеченская (или правильнее "кадыровская", подскажите, друзья-чеченцы, собирающие деньги на лечение украинских бойцов?) плесень на украинской земле. Но может кто узнает своих. Комментарии закрыты.


суботу, 30 серпня 2014 р.

QUI PRODEST та Coriandre у васильках

Кожного дня, у кращому випадку раз на два дні, я виводжу батьків зі стану "усьо пропало, нас зливають". Кожного разу погрожую вимкнути їм ТБ (компьютер вони так і не схотіли опанувати).
Кожного дня я бачу заклики йти на Київ з тієї ж причини.
У фейсбуці - пекельне пекло.
Слухайте. Треба щось з цим робити, бо танки - фігня перед панікою, яка веде до досягення цілей тих, чия мета полягає у дестабілізації ситуації перед виборами ВР, яких деякі політсили бояться як чорт ладану, та, зокрема, унеможливленні роботи обраного народом України президента. Я не маю щодо нього жодних ілюзій, але маємо те, що маємо.
Можна зі мною не погоджуватись, але принцип "кому вигідно" працював завжди.
Зберігаймо спокій та чистимо кулемет (готуємо армію до зими, лікуємо поранених, допомагаємо біженцям).

Психологи радять для зниження напруги фарбувати стіни у світлі, прохолодні кольори, тож для нашего маленького відділення я, як завідуюча, пропоную наступні шпалери :)


Традиційно Коріандр фотографують у насичених кольорах осінньої гамми (шипр=осінь, мабуть), але якщо відсторонитись від аромату, то гармонію можна знайти й на початку літа.

неділю, 24 серпня 2014 р.

З днем народження, Україно!

Нарешті ти народилась. Народжуєшся. Тепер, через 23 роки, твій день народження для нас не просто позачерговий вихідний день, а прапор, за який було закатовано депутата Рибака, яким вкривали загиблих на Майдані, якого чекають у своїх містах усі притомні жителі Донбасу - вже не просто приємне оку поєднання двох кольорів.



Сподіваюсь, що коли вітатиму тебе з першим роком свідомого життя, сльози на наших очах будуть тільки від яскравого жовтого сонця на синьому небі.

Усім українцям Сходу - тримайтеся! Мужності вам, мудрості, терпіння пережити морок, що огорнув нашу землю. Решті - слова Олени Степової: "...если кто хочет на другой корабль, если мы для кого-то не семья, то пожалуйста, вот он, трап, и для этого, не обязательно тянуть туда всех. Если ты не чувствуешь себя страной, государством, народом, не стоит, ради того, чтобы сесть в другую лодку, топить свой корабль". 

Я не вірю у пророцтва. Я знаю, що ми живемо у світі символів та знаків. Коли під час молитви Папи Римського за Україну голуби вириваються з пазурів чайки та ворони - це знак. Коли вітер дме у потрібний бік - це знак. Коли представники усіх церков та релігій об'єднуються - це знак. Коли живіше всіх живих стає постать зі шкільних підручників та бронзових погрудь у своє 200-річчя - це знак, далі нікуди.




І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син і буде мати,
І будуть люди на землі. 
Т. Шевченко. «І Архімед, і Галілей», 1860
 
І на завершення - гімн з інтернаціонального проекту телеканала Інтер кількарічної давності, найбільше подобається у виконанні грузинів України. Пробачте, браття, що шість років тому ми не били у всі дзвони, коли до вас прийшов "брат". 


Шануймося!

вівторок, 19 серпня 2014 р.

"А и Бе сидели на трубе..." - оновлення четверте

Не знаю, до чого ця назва. Просто так. А може, як заклик вирішити простенку логічну задачку тим, хто і так нас не почує. Навіть знаходячись поверхом нижче. Навіть слухаючи українські новини, маючи український паспорт та отримуючи українську пенсію (і уявляючи собі розмір російської, вуглеводневої... і чхати їм на уявлення про майбутнє їх же сина, мову матері та походження прізвища батька). Отже, щоб не луснути - апологетика.

понеділок, 18 серпня 2014 р.

Сонце в долонях

Мої махрові соняшники. Взагалі-то вони повинні бути маленькими охайними пухнастими шариками, як на останньому фото, але на роздоллі та сонці виросли такі собі мохнаті тарілки :)

неділю, 17 серпня 2014 р.

Скадовськ, о. Джарилгач

Все літо в два тижні.
Моя двомісячна відпустка насичується подіями та враженнями, як правило, під час чоловікової відпустки, коли ми кудись мандруємо.
Цього літа душа воліла побачити і гори, і море. Про гори вже було, тепер про море.
Про Скадовськ-наш, Джарилгач-наш :) А по дорозі туди - про Інгул-наш, Південний Буг-наш, Херсон-наш и Миколаїв-наш. Про нашу кохану Україну.

Про любов - бо про неї були ці два тижні.

пʼятницю, 15 серпня 2014 р.

Музей РВСП

Навіть не знаю, що написати у якості передмови, від себе. Отримали незабутні враження, особливо від спуску у командний пункт та натискання кнопки, що відправляє ракету "на Америку". Було цікаво та сумно: як від того, які шалені гроші витрачались у СРСР на "гонку вооруженій", так і від того, що вся ця зброя була виміняна на нічого не вартий, як виявилось, папірець... Один гарант відтяв пальця, інші - висловили глибочезне занепокоєння. Насправді там все не так просто, звичайно, але на поверхі - саме так виглядає ця ситуація.

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за величиною арсенал ядерної зброї в світі після Росії та Сполучених Штатів. Однак, в січні 1994 року в тристоронній заяві, Київ підтвердив прагнення до повного роззброєння. У 1994 році Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї в якості безядерної держави, і, передавши всі свої ядерні боєголовки в Росію для ліквідації, остаточно звільнилася від ядерного потенціалу до 1996 року (джерело на сайті музею, тут більше).

Програма ліквідації ядерної зброї завершилась відкриттям 30 жовтня 2001 року Музея ракетних військ стратегічного призначення поблизу міста Первомайськ Миколаївської області, створеного на базі останньої бойової стартової позиції.

Далі - багато фото.

пʼятницю, 8 серпня 2014 р.

Пилипець

Крим - він, знаєте, може бути чий завгодно. Наш, ваш, спільний, нічий. Хоча бажаю йому нарешті стати своїм. А от Карпати - тільки українські. Карпати - це не просто неймовірна краса, багато зелені, гори, вкриті туманом. Це перш за все люди. Добрі, працьовиті, привітні, щирі. Чужого не візмуть, свого не віддадуть. Тому коротка поїздка у село Пилипець, відомий гірськолижний курорт, який літом приймає велотуристів та любителів дряпатись по горах із 40-кілограмовим рюкзаком на спині, став, вибачте за високий штиль, бальзамом від тривалої напруги. Ще у наших хазяїв (ми винаймали кімнату у приватному будинку) не було інтернету, тож від новин по ТВ можна було дізнаватись трохи більше ніж нічого...Таке...

Багато розповідей не чекайте - хто бував у Карпатах, знає що найкращі фото не можуть передати усю красу, хто не був ще - саме час планувати поїздку :)

Далі - багато  світлин!

суботу, 2 серпня 2014 р.

Свято зі сльозами на очах

Сьогодні ми відзначаємо День високомобільних десантних військ.
 
Як би хотілось, щоб усі десантники були зі своїми матерями, дружинами та дітьми, але багато з них - на сході, на війні. Всупереч непрофесіоналам та зрадникам у штабі, всупереч усьому вони - наша надія та охорона. Повертайтесь скоріше, повертайтесь живі та здорові! І пробачте нас...

Мій найкращий у світі татусь - кандидат військових наук, полковник, десантник, афганець, здійснив неймовірну кількість стрибків з парашутом, завідував кафедрою розвідки у Київському вищому загальновійськовому училищі ім. Фрунзе.

Цього року родичі з Росії його не привітали. Ми не сварились, не розмовляли про політику (хіба що мама у лютому радісно сказала своєму зятю по телефону "привітайте нас, ми позбулись Януковича!", що було сказано у відповідь не буду озвучувати), не лаяли Росію, мама з сестрою спілкуються не розмовляючи тільки про головне. Просто отак воно...


пʼятницю, 1 серпня 2014 р.

"Ты помнишь, как всё начиналось?.."

Скільки разів ми чули, що у сьогоднішніх подіях на Донбасі винуватий Майдан, (не)скасовний непрацюючий закон про мови, що вийшли обурені шахтарі та іншу пропагандистську маячню.
Для того, хто розуміє соціально-політичні та економічні розклади, це звучить як мінмум смішно. Але одна справа розуміти це виходячи з прагматизму сьогодення, а інша - хоча б приблизно осягнути як давно конкретний спрут почав пронизувати тіло України. Тому сьогодні для вас маленька добірка фото-фактів для того, щоб мати аргументи у спілкуванні з родичами та друзями, інфікованими пропагандою.