Невеселі картинки

У продовження посту "Цитатами про головне".

Я не буду писати коментарів, тому що навіть в мене не вистачає слів, які можна говорити на публіку.

Парк Гагаріна в Сімферополі. 22 червня 2014 року. "Культ личности"? Ні, не чули. Як і про початок Другої світової війни. Як і про пакт Молотова-Ріббентропа. І коли напад гітлерівської Німеччини називають словом "вероломный", теж нікому ніде не муляє. Вероломный.  Веро-ломный.

З інтерв'ю письменника Анатолія Дімарова:

"Коли село звільнили, всіх чоловіків від 16 до 60 років — всіх, аби була нога–рука, а чи сліпий–глухий — не важливо — стали брати до війська. Нас «озброїли» — дали по півцеглини і — «йдіть, іскупайтє вину кров’ю», бо ми на окупованій території були. Мовляв, ви жбурляйте цеглу, а німці нехай думають, що то гранати! Нас 500 душ вигнали на кригу водосховища, навпроти — якийсь комбінат, німці вибили в мурі бійниці. Сам мур — висотою метрів три. Попробуй через нього перелізти та по кризі до нього добігти. Німці нас підпустили і вдарили кинджальним вогнем. Повернутися назад не можна було — там сиділи смершівці з нацiленими нам у спину кулеметами… Вибухнула міна, мене знову контузило, я впав. Коли мене, непритомного, підібрали, в госпіталі не могли ту цеглину витягнути, так я в неї вчепився і вона в мене вмерзла. Я, як справжній солдат, зброю на полі бою не залишив (сміється). Хлопці казали, що з 500 душ лише 15 уціліли! А під Ізюмом десять тисяч таких беззбройних поклали! І так винищували чоловіків по всій Україні. Ніхто про це не пише. Я єдиний написав. Решту — мов заціпило.

Вважаю, що після Голодомору це було друге зумисне винищення українського народу! Життя нашого солдата нічого не було варте. І коли Жукова запитали, як будемо переправлятися через Дніпро, плавзасобів же нема, він відповів: «По хохлам пройдьом!». Коли років п’ять тому я лежав у шпиталі й мені принесли медаль Жукова, я її пожбурив: цього гада не носитиму!"

"Подвиг народа" - такий різний!

Я помню. Я горжусь?

Щоденник Олександра Довженка

(перевод приведенных ниже дневниковых записей на русский ищите по ссылке на указаных страницах)

Із записів  1945 року

стор. 348

стор. 352

стор. 376

 (до речі, остання цитата ходить по інтернету, навіть по поважним статтям, із зазначенням іншої дати запису - 6 вересня 1945 р.)

Важко - але не смертельно!

ВСЕ МЫ УКРАИНЦЫ - ВИТАЛИЙ ПОРТНИКОВ

Если украинец пропустит обидное прозвище [хохол] мимо ушей – в картине мира стихийного русского шовиниста вообще ничего не изменится. Если сам назовет себя хохлом – вызовет всеобщее умиление и желание предложить спеть что-нибудь протяжное или станцевать гопак. А если возмутится – что ж, тогда его назовут “бендеровцем” и захотят стереть с лица земли.
...
...политическая нация – это не кровь и почва, а общая любовь к родине и солидарность...
...
Человек, назвавший меня [етнічного єврея] “хохлом”, непроизвольно подтвердил то, о чем я мог только догадываться, – украинская политическая нация состоялась и это замечают и те, кто к ней принадлежит, и те, кто ее любит и сочувствует ей, и те, кто ее ненавидит. Украинец на постсоветском пространстве – это уже как синоним свободного человека, не желающего подставлять шею под барское ярмо. Гимн Украины – как “Марсельеза”. Кровь и почва более не интересны – ни нам, ни им – тем, кто нас убивает…"

 ***

Продовжуйте боротьбу з "фашистською" Україною за статки Газпрому. Тільки не кличте Бога у поміч, не почує.